Останні хати хутора Теремки. Між комплексом Кібернетичного центру, масивом Теремки-1, територією, де споруджується новий житловий комплекс «Республіка», та селом Гатне знаходиться вулиця з старезними хатами.

На ній нема хідників, а тому рідкісному перехожому доводиться буквально притулятися до парканів, щоб не бути зачепленим автомобілями, кмітливі водії яких, економлячи час і паливо, зрізують свій шлях з Гатного у Київ через Теремки та назад. Ця місцина, як хвора немічна людина, яка ніби виштовхнута більш успішними сусідами на узбіччя життя. 

У Іпатіівському літописі під 1150 роком згадується урочище під Києвом – Теремець.

У 1593 р. Теремки згадуються як володіння Києво-Печерської лаври, у 1694 – Братського монастиря.

Читайте також: Столичне безправ'я: будівельна сваволя на Теремках

Згодом місцевість перейшла до Софійського монастиря. Тут було зведено заміську резиденцію київських митрополитів, яка ще називалася Софійська дача. Видатний історик та краєзнавець Лаврентій Похилевич під 1864 р. так описує тодішні Теремки: «хутор на 14-й версте от Киева по Васильковской почтовой дороге. В нем 17 хат и 126 душ обоего пола штатных служителей митрополичьего дома. Здесь же построен митрополитом Евгением (Болховитиновым - прим. А. К.) очень удобный дом с домовой церковью во имя сошествия св. Духа, разведены сады, содержится в лесу пасека с 200 ульев, а также благоустроенное хозяйство. По описям митрополичьего дома здесь в 1860 году считалось волов 36, коров 12, рабочих лошадей 12, с достаточным числом плугов, возов, борон и прочих потребностей. Земли в соединении с Совской дачей, отведённой в 1848 году взамен отошедшей под кадетский корпус Шулявщини, числится 750 десятин. Земля по качеству своему принадлежит к самым лучшим в окрестностях Киева. По некоторым признакам должно заключить, что местность была обрабатываема очень давно...».

Ймовірно, Л. Похилевич при поданні відомостей не розділив два населенні пункти, зображені на мапі 1842 р., а саме хутори: Теремки з митрополичим будинок та господарством та Нові Теремки.

Останні якраз і були розташовані на поштовій дорозі приблизно на місці недобудованого Льодового Палацу. Відповідно до мапи 1842 р. перед Новими Теремками на шляху діяла корчма (біля витоків річки Нивка або Борщагівка), яка дала назву поселенню, що виникло за кілометр перед Новими Теремками – Красний Трактир (на місці Виставкового центру – кол. ВДНГ). Об’єднаний хутір входив до Хотівськоі волості, Васильківського повіту Київської губернії. 

Згідно з довідником Сергія Вакулишина «Топонімія Києва XX ст.» хутір Теремки на 1932 р. населяв 91 мешканець. Хутір складався з двох частини: української – наступниці Монастирського хутора (на поч. 1930-х рр. – бл. 60 мешканців; жертви Голодомору - 10 осіб, Другої світової війни – 3 чол.) та російської, заселеної у 1920-их рр. нащадками старообрядців. Їхня церква стояла на місці Інституту кібернетики. До складу міста Києва включено у 1934 році . До часткового знесення на початку 1970-их було 56 дворів. 

Наразі приватна забудова збережена на двух вулицях – Жилянській та Чабанівській. Зважаючи на те, що на останній (назва Чабанівської до 1963 року – вулиця Першого Травня) зберіглися більшою мірою традиційні хати першої половини 20 століття, ми, проминувши зліва Інститут кібернетики та ринок Теремки праворуч, пройдемося цим рудиментом старого урбаністичного середовища приміського хутора.

Читайте також: На місці старовинного будинку у центрі Києва хочуть звести 10-поверхову новобудову. ФОТО

Також тут збереглося невеличке старообрядницьке кладовище з восьмикінечними хрестами та рідкісними іменами на табличках. Найдавніше датоване поховання – 1922 року.

Хутір Теремці (митрополича дача) на мапі 1842 року. На фрагменті видно заміський будинок митрополита у вигляді букви «П» з допоміжною будівлею - флігелем або домовою церквою св. Духа. Також проглядається прямокутний закритий господарський двір, в який упирається дорога.

Вулиці, зображені на мапі 1943 року, що збереглися у сучасній забудові. Цікаво зазначити, що позначено 18 дворів, а кількість їх сьогодні майже не змінилася. До того ж видно, що майже вся територія колишнього хутора, лишилася недоторкнутою багатоповерховою забудовою у 1970-их рр. Окрім східної частини - перших номерів по вулиці Чабанівській (Першого Травня - до 1963)

Мозаїка на тему штучного інтелекту (?) на торцевій стіні Інституту кібернетики.імені В.Глушкова 

Вулиця Чабанівська огинає територію Інституту кібернетики імені В. Глушкова, на якій височить Учбовий центр, збудований за проектом архітектора Сергія Миргородського у 1973-77 рр.

Початок вулиці Чабанівської. На місці знесеної забудови колишнього хутора - Інститут кібернетики та панельний триповерховий гуртожиток НАНУ