Під час круглого столу, присвяченого сексизму в медіа, акцентувала на типових рисах подачі інформації про жінок, що характерні для багатьох українських ЗМІ.

Прискіплива увага до зовнішності й одягу жінки замість уваги до її професійних якостей. Це коли пишуть про красиву блондинку на державній посаді, чи туфлі або спідницю депутатки. Причому, пишуть ділові й політичні видання, а не розважальна «жовта» преса. 

Акцентування уваги на віці жінки. Особливо смакують молодий вік жінок-чиновниць, радниць, депутатів. Все це прив’язують до її зовнішності та дають споживачу інформації прозорий натяк, мовляв, зрозуміло, чому ця людина досягла таких успіхів. Щодо чоловіка, навіть дуже молодого, таких сумнівних компліментів не відпускають. 

Прив’язка жінок до чоловіків. Успіх жінки подають так, ніби вона додаток до свого чоловіка чи коханого й зобов’язана усім лише йому. 

Читайте також: Реклама в Україні вульгарніша за порнофільм. ФОТО

Поділ сфер занять на чоловічі та жіночі. Наприклад, хоча в армії вже служать та працюють 55 тис. жінок, деякі ЗМІ й досі тиражують тезу про нежіночність військової служби. Так само зі здивуванням подавали інформацію про скасування наказу №256 про список заборонених для жінок професій.

Засилля на ТВ різноманітних шоу, які підкреслюють неповноцінність жінок порівняно з чоловіками. Це зокрема, програми пошуків так званих «других половинок», конкурсів краси, сюжети про щасливе заміжжя тощо.

Ці телепродукти подають головний сенс життя жінки в догоджанні чоловіку та збереженні «сімейного вогнища». Думка, що у жінки може інше бачення свого майбутнього, не подається.

За даними Інституту масової інформації жінки виступають героїнями матеріалів медіа втричі рідше, ніж чоловіки, — в середньому лише у 27% випадків. У ролі експерток журналісти залучають жінок ще менше — лише у 19% випадків.

Найменше жінки представлені в інтернет-ЗМІ, рідко їх запрошують в якості гостей до студій соціально-політичних ток-шоу на центральних телеканалах.

На щастя, ситуація поступово змінюється на краще. Все більше журналістів усвідомлюють важливість гендерного балансу під час подачі інформації. Діалог з експертами та громадськими організаціями дозволить зробити медійну політику ще більш гендерно чутливою. Зокрема, корисною є практика підписань спеціальних меморандумів про співпрацю. В ньому сторони домовляються про нерозповсюдження сексистської інформації та разом працюють над інформуванням громадян про вигоди рівноправного суспільства. Знаю, що в Україні така практика вже існує і хочу, що з часом вона охопила все більше телеканалів й видань.

Читайте також: У нас перше правило рекламіста: чим більше голого тіла та вульгарності, тим краще – політик

Потрібно впровадити у ВУЗах країни, де готують журналістів, посилене навчання з гендерної проблематики. Зокрема, у вигляді окремих обов’язкових навчальних курсів та практичних занять.

Так ми позбавимося від ганебних випадків сексизму в ЗМІ й наблизимо нашу медіасферу до кращих європейських і світових стандартів. Врешті-решт, від цього виграє кінцевий споживач інформації, а також вся Україна.