Хто винен у треші з е-деклараціями?

1. Деякі окремі популярні антикорупціонери. Вони вирішили монополізувати право на боротьбу із корупцією (тільки ми є правильними борцями). Застосовують низькі стандарти аргументів (звинувачують на емоціях, а не фактах, ігнорують презумпцію невинності). Не поважають права інших на іншу думку (атакують тих, хто не вважає боротьбу із корупцією єдиною найважливішою реформою). Поводяться як шоу-бізнес (ефіри, скандали, постійний гайп і драма). Адвокують екстремальне декларування (декларувати мають усі держслужбовці й усе, що тільки можна, постійно та публічно).

Читайте також: Як фракція БПП робить ведмежу послугу й Порошенкові, й усій країні

Результат – дискредитація антикорупційного руху в очах частини суспільства та зменшення суспільної та експертної підтримки. Також – створення ворогів серед великої частини бюрократії та влади, навіть тих, хто не є корупціонерами.

2. Деякі офіцери міжнародних донорів та організацій. Вони підтримують екстремальне декларування та фінансують деяких окремих антикорупціонерів, які поводяться дуже дивно.

Результат – певна делегитимізація цих організацій та окремих офіцерів серед частини суспільства й експертного та політичного середовища. Створення підґрунття для зайвих конфліктів у суспільстві та між міжнародними організаціями, урядами й украінською владою.

Читайте також: Пекар: У свідомості пересічного громадянина "антикорупціонер" – це якась особлива каста

3. Українська влада, особливо депутати, президент і прем‘єр. Вони постійно розповідають, як хочуть вирішити проблему з-е деклараціями, але насправді роблять протилежне. Найгірше, що вони керуються бажанням помсти до деяких окремих антикорупціонерів із пункту 1, але всі це розуміють. Це делегетимізовує владу та зменшує її суспільну підтримку.

Результат – боротьба з корупцією не дуже відбувається (чи сталося щось із головою однієї партії чи одним заступником голови адміністрації за відстуність декларування членів сім’і, коханців і коханок, з якими вони живуть? Ні!), влада втратила в підтримці та ще раз посварилася з іноземними донорами й урядами, антикорупційних рух зменшив свою легітимність, а порядок денний перейшов від боротьби із корупцією у вищій влади до декларацій активістів. Звичайно, кожна сторона звинувачує іншу, й ніхто не хоче визнавати свої помилки та погоджуватись на компроміс.