MENU

Випробування "Північним потоком-2": як Україні відповісти на цей виклик

2980 0

У кінці березня Німеччина надала всі необхідні дозволи для будівництва на її території та в її винятковій економічній зоні газопроводу "Північний потік-2", пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр економіки України Богдан Данилишин. Так ФРН переслідує свої інтереси: домагається диверсифікації шляхів отримання природного газу. Звичайно, це не прикрашає проблеми, які виникнуть для України після початку повноцінної роботи нового газопроводу.

"У Росії є тільки два вірних союзники – армія і флот". Фраза, яку півтора століття тому виголосив російський імператор Олександр III, стала крилатою. Але після приходу до влади Путіна, в Росії з'явився ще один вірний союзник – природний газ. Він же – найважливіша зброя РФ. Й Україна, й держави ЄС не раз відчували це на собі.

Керівництво Росії не завжди зважає на інтереси акціонерів "Газпрому". Влітку 2014-го Путін заявив: "Якщо хтось думає, що можна вирішити проблеми енергетичного постачання України шляхом реверсних поставок, то глибоко помиляється. Якщо ми побачимо, що хтось порушує наші контракти щодо постачання газу, ми скорочуватимемо обсяг, і фізичних обсягів на європейському ринку буде просто недостатньо". Сказано – зроблено. На початку 2015 року, в спробі ліквідувати ресурсну базу для реверсу газу з ЄС в Україну, "Газпром" зменшив обсяг поставок "блакитного палива" до Європи як через нашу ГТС, так і через "Північний потік-1". У результаті річний виторг "Газпрому" зменшилася на $4 млрд. При цьому Україна не залишилася без газу.

Ця невдача лише прискорила Росію – керівники країни й шефи "Газпрому" невпинно заявляли про намір побудувати газопроводи, які дадуть можливість не транзитувати газ через Україну. Безумовно, це політичне рішення. Обвідні газопроводи знижують доходи й "Газпрому", й бюджету РФ порівняно зі транзитом газу Україною. Економічне удушення нашої країни, схоже, стало для російської правлячої еліти питанням принципу.

У "Газпрому" існує мета за часом – 31 грудня 2019 року спливає чинний договір про транзит газу територією України. Щоб не укладати нового, Росія має намір побудувати й увести в експлуатацію "Північний потік-2" і "Турецький потік" (останній став заручником перетину інтересів Туреччини й Росії в Сирії).

Читайте також: Аtlantic Сouncil: Чому "Північний потік-2" – не просто газопровід

"Північному потокові-2" належить отримати дозволи від Данії, Швеції та Фінляндії. Проблеми можуть бути лише з Данією. Тамтешній парламент прийняв закон, що дозволяє уряду відмовляти у видачі дозволів на прокладання газопроводів у данських територіальних водах, якщо це несе ризики безпеки. Якщо уряд Данії відмовить "Північному потокові-2", трубопровід доведеться вести в обхід данських територіальних вод, що затримає його зведення на три-чотири місяці. Це додаткові час і витрати. Але якщо обійдеться без форс-мажорів, "Північний потік-2" буде побудований.

Проте, плани Росії щодо "Північного потоку-2" (із проектною потужністю 55 млрд м3 газу на рік) зсуваються в часі. Для його повноцінної роботи необхідно ввести в роботу газопровід Eugal, який стане продовженням "Північного потоку-2" на території Німеччини. Але газопровід Eugal буде повністю готовий лише в кінці 2020 року. До кінця 2019-го, коли прокладуть усі труби "Північного потоку-2", буде готова лише одна гілка Eugal. Це дозволить за рік транспортувати із Лубмін (точка виходу "Північного потоку-2" на суші) 10 млрд м3 в Східну Німеччину і 21 млрд до німецько-чеського кордону. Ще близько 2,5-3 млрд м3 на рік Північний потік-2 зможе доставляти в Нідерланди по газопроводу Nel.

Виходить, що в кращому для Росії (й у гіршому для України) разі 2020-го "Північним потоком-2" буде транспортовано не більше 34 млрд м3 газу, на які, за збереження попиту на російський газ на поточному рівні, знизиться обсяг транзиту українською ГТС. Виходитимемо із ситуації минулого року, коли "Газпром" через нашу ГТС транспортував до Європи 93,5 млрд мгазу. До перелічених 34 млрд м3 потрібно додати ще 16, які будуть зняті зі транзиту через Україну і підуть через "Турецький потік" для потреб Туреччини. Значить, на 2020 рік для транзиту через нашу країну залишиться 43,5 млрд м3.

Думаю, крізь цю призму й потрібно розглядати намір "Газпрому" розірвати всі чинні договори з "Нафтогазом", зокрема й про транзит газу. Оголосивши про розрив контрактів із "Нафтогазом", "Газпром" іде на випереджальну ескалацію конфлікту, яку успішно застосовував у протистоянні з іншими країнами. Наприклад, у контрактній суперечці щодо ціни газу для Туркменії, "Газпром", починаючи з 2016 року, в односторонньому порядку припинив виконувати 25-річну угоду, також назвавши це "розривом контракту". Насправді сторони нічого не розривали, а встановили так звану "контрактну паузу", яка діє до 2019 року. Кількома роками раніше в "Газпрому" був судовий процес із німецькою компанією RWE, предметом якого були поставки газу в Чехію (де RWE є оператором). У 2012-му "Газпром" програв в арбітражному суді Відня. Починаючи з 2014 року, для поставок RWE в Чехії також діє "контрактна пауза" від "Газпрому". Хоча заяви про розрив контракту були по суті елементом початку переговорів. І в обох випадках "Газпром" у кінцевому підсумку домагався кращих умов, ніж якби просто продовжував виконувати контракти. Юристам "Нафтогазу" необхідно ретельно готуватися до чергових баталій із "Газпромом".

Читайте також: Складно, однак цілком можливо: українська відповідь на "Північний потік-2"

Зовсім обнулити транзит газу в 2020 році через Україну не вийде. Не станеться цього й пізніше. Потужність ГТС оцінюється не тільки за річною, але й за максимально можливою добовою пропускною здатністю. Для нашої ГТС остання була зафіксована в січні й вересні минулого року – по 300 млн м3 за 24 години. Максимальна добова пропускна здатність "Північного потоку-2" складе 165 млн м3. Якщо будуть прокладені дві експортні нитки "Турецького потоку" (поки є тільки внутрішня), – це ще 90 млн на добу. Якщо всі ці плани реалізують, "Газпромові" оведеться прокачувати через нашу ГТС 15-18 млрд м3 газу на рік. Але таке зниження – дуже серйозна проблема. Торік Україна отримала близько $3 млрд за послуги транзиту 93,5 млрд мросійського газу. Нескладно підрахувати, у скільки разів зменшиться ця сума через кілька років.

Які можливості має наша країни? Основна цінність нашої ГТС полягатиме у змозі оперативно поставляти великі обсяги російського газу відповідно до добових коливань попиту з боку європейських споживачів (на відміну від "Північного потоку-2", який призначений тільки для рівномірного постачання). Варіювання добових поставок, що дозволяє гнучко реагувати на попит, що виникає внаслідок зміни погодних умов, забезпечували завдяки зберіганню газу в українських підземних сховищах газу (ПСГ). Ця функція як і раніше користуватиметься попитом. Свіжий приклад – транзит російського газу через українську ГТС до Європи в березні цього року збільшився на 21,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Причина – холодна погода. Технічна можливість такого різкого збільшення обсягів транзиту була забезпечена завдяки українським ПСГ.

Ще одна можливість України полягає в тому, що достатніх потужностей для транспортування газу з морського узбережжя Німеччини в Центральну й Південну Європу немає. У разі збільшення німецьких потреб у газі, "Газпром" може додатково завантажити українську ГТС.

Але необхідно бути готовими до того, що за два-три роки надходження від транзиту російського газу в кілька разів знизяться. Зараз як ніколи необхідно переозброїти та модернізувати перспективні підприємства України, підвищити якість їхньої продукції, знизити її енерго- й матеріаломісткість і продовжувати шукати нові ринки збуту. Все це дозволить збільшити обсяги податкових надходжень – іншого варіанту замістити доходи, щ вибувають, мабуть, немає.

Британський історик Арнольд Тойнбі розробив теорію "виклик-відповідь", відповідно до якої зовнішньополітичний і економічний тиск часто були причиною, що спонукає країну до виживання й піднесення. Якщо нам дано чергове випробування, значить необхідно прийняти виклик. І нашою відповіддю повинна бути швидка і якісна трансформація економіки України в бік підвищення її технологічності. Тільки тоді економічний успіх нашої країни не залежатиме ні від погоди в Європі, ні від політичних примх агресивних сусідів.


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини