Моніторинговий візит без попередження – це коли вас не чекають з перевіркою в установі, коли не встигають вивести людей з карцеру і «замазати» сліди побоїв, коли можна побачити чим годують на обід або вечерю і в яких насправді умовах проживають люди.

Іншими словами, виявити реальні порушення прав осіб, які перебувають в місцях несвободи. Це і є механізм превенції – один з небагатьох, який реально працює в Україні та захищає права людини.

За 5 років моніторингових візитів до різних місць несвободи найважчим для моєї психіки виявився саме візит до Нижньо-Станівецького психоневрологічного інтернату в Чернівецькій області. За результатами візиту було виявлено просто зоопарк порушень прав підопічних, які там проживають.

Читайте також: Богомолець: Психіатрична галузь і нині знаходиться у стані глибокого СРСР

Як тільки ми увійшли в спальний корпус, нас вразила чистота і … порожнеча. Це класична картина, яку можна зустріти в інтернатах. Означає це лиш одне – підопічних утримують десь в іншому місці. Так воно і було насправді. Тільки уявіть: на вулиці грудень, нульова температура, щодня майже половину людей виводять в іншу будівлю і закривають на весь день у двох кімнатах без скла на вікнах, туалету і доступу до питної води. 

Протягом дня вхід до спальних місць майже для всіх мешканців інтернату суворо заборонений. Погодьтеся, це дуже зручно, коли лише декілька працівників інтернату охороняють таку кількість людей, закритих на замок. Я не побачив різницю між бараками в концтаборі і цими двома кімнатами, де підопічні сплять на землі весь день і піддаються катуванню холодом замість терапії і реабілітації. Так виглядає абсолютне горе разом із почуттям приниження, пригніченості та безвиході.

Чи взагалі може проста людина уявити як це – роками бути ізольованими навіть не у межах території інтернату, а саме у кімнаті?!

Я був просто вражений, коли не лікар, не медичний персонал (за приписами), а санітарка закриває підопічних інтернату в «кам'яному мішку» на ніч (карцер), в якому немає ліжка, постелі, твердого інвентарю, взагалі нічого, крім вузької лавочки і дірки в підлозі замість туалету. І все це лише тому, що вони вночі заважають санітарці і вона хоче в нічну зміну відпочити.

Задумайтеся, чи може бути повноцінним життя у підопічних цього інтернату, якщо персонал установи не бачить у них живих людей. Ці підопічні просто позбавлені індивідуальності.

Коли без згоди осіб за їхні мізерні частки пенсійних коштів, які складають 280-300 грн, керівництво установи купує кросівки Reebok за 2000 грн і сорочку за 500 грн, щомісяця купляють декілька електрочайників, роблять платну підписку на газету «Урядовий кур'єр», хоча жодної газети в наявності ми не побачили (впевнений, що 99% моїх френдів ніколи не тримали в руках газету Кабінету Міністрів, у якій, в основному, публікуються Закони України).

Коли директор інтернату за півроку витрачає чверть мільйона грошей підопічних на цигарки, купуючи «Мальборо» і «Бонд» (тому що він сам палить «Мальборо» і не приховує цього) навіть тим підопічним, які не усвідомлюють себе і свої вчинки, не можуть без сторонньої допомоги навіть одягнутися.

Коли на гроші підопічного інтернату, який з 1979 року не виходив за межі установи, заступниця директора купує жіночі гелеві устілки і без сорому доводить тобі, що це замовив сам підопічний, при тому самі устілки зникли і їх ніхто не зміг знайти.

Треба відмітити, що абсолютно прогнозовано відреагував і Департамент соціального захисту Чернівецької ОДА, якому підпорядковується ця установа. Вони швиденько створили свою комісію, перевірили установу і опублікували реліз про те, що суттєвих порушень в ході перевірки не виявлено. Мені було фізично боляче читати їхню новину. Якийсь круговий ідіотизм – державні чиновники самі порушують, самі себе перевіряють і звісно, що в результаті нічого не виявляють.

І головне – вони відмовляються бачити зафіксовані моніторинговою групою факти. І це при тому, що в прокуратуру області були надіслані всі підтверджуючі порушення документи (чеки, квитанції, акти, договори), було відкрито кримінальне провадження за 4 статтями та на даний момент триває слідство.

Створена ще за радянських часів каральна психіатрія боїться будь-яких спроб з боку суспільства проникнути всередину, побачити реальну якість життя підопічних, дізнатися про їхні проблеми. Закритість подібних установ і страх перед громадським контролем – така, на жаль, справжня реальність.

Читайте також: Порой медицина за границей дешевле, чем украинская "бесплатная"

Це ж настільки очевидно: рівень розвитку суспільства визначається саме за тим, як воно ставиться до найслабкіших – до людей похилого віку, людей з інвалідністю або до людей з порушенням розвитку.

Кращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org