Дитяча "поножовщина": що стоїть за масовими нападами в школах

Вчергове Росія зіштовхнулась з кричущим випадком дитячого насилля: масовою поножовщиною в школі. Цього разу в Башкортостані: у Стерлітамаці учень поранив ножем однокласницю та вчителя, підпалив клас та намагався накласти на себе руки.

Цинічно, але поранений педагог перед цим отримав звання "вчитель року" міста. Так, можна її виправдати, що вона опинилась не в тому місці та не змогла вчасно зорієнтуватись. До речі, в Японії ще десять років тому прем’єр-міністр на повному серйозі запропонував учителям займатись самообороною. Для того, щоб протистояти дітям, які схильні до застосування насилля. Та мабуть в башкортостанському випадку – коли вчитель не зміг зупинити учня і криється одна з найголовніших проблем сьогодення – заміна виховання знаннями. У вчителя не було навичок як діяти в кризовій ситуації. Можливо, над цим варто задуматись і в педагогічних вишах посилити не викладання "головного матеріалу" – математики чи географії, а – психології та педагогіки.

Читайте також: Вчителі стали жертвами дітей: чия це "заслуга"

І ще одна особливість – вчителів недооцінює громадська думка і самі батьки. Кожного разу, коли при дітях ми психуємо і говоримо "а що в школі вас не вчать", авторитет учителя знижується. І з кожним зниженням цього авторитету, стирається ареол певної "сакральності" вчителя. І вчителі перестають бути для дітей природним запобіжником застосування насилля.

Наразі не відомо, що стало причиною сплеску агресії в російського учня. Враховуючи, що жертва та нападник належали до різних статей, то це може бути і нерозділене кохання, а може – просто наслідок системного знущання над підлітком. Тим більше, постраждала ще одна учениця – якій довелось вистрибувати з охопленого пожежею класу.

Як показує досвід США, то приводом до застосування шкільного насилля можуть стати різні причини. Але об’єднує усі масшутінги в країні те, що діти-нападники мали проблеми у спілкуванні зі своїм колективом. Простіше кажучи – їх цькували. Чи то фізично принижували, чи ігнорували їх існування. Тому найімовірніше, головною проблемою було те, що дитину не вислухали вчасно, не звернули увагу на її проблему. А це – уже й вина батьків, які часто ігнорують інтереси дитини, замінюючи їх (чи намагаючись замінити) матеріальними благами.

Читайте також: Про цькування в українських школах та зустрічі Ніка Вуйчича з учителями та учнями

А тепер – про те, що розділяє українську та російську ментальність. У нас насилля не завжди призводить до того, що виграє той, хто його застосовує. У Росії навпаки. Насилля стало державною ідеологією. Її насилля щодо інших народів, яке виправдовується телевізором як справедливе, дає право застосовувати таке ж насилля і самим громадянам. А особливо тим, хто не розуміє різниці між телевізором і реальністю, у кого ще не сформувалась психіка – дітям.

Але й в Україні є проблема з популяризацією насилля. І якщо вчасно не зупинити цей сніговий ком, то проблеми з масовим насиллям можуть виникнути і в наших школах. Тим більше, інші причини для цього уже є.