Донбас укотре наповнився запахом гару. І хоча подекуди вітер доносить вибухи з боку лінії фронту, зараз горить не від війни, пише для "Тижня" Єлизавета Гончарова

Початок польових робіт знову став початком великої хвилі підпалів майже по всій території. Горять поля, які не встигли випалити восени, разом із молодняком тварин і птахів. Горять посадки, які не повсюди ще розміновані, жевріє сміття в городах і біля будинків, палають навіть території заповідників і заказників, бо потужний вітер розносить вогонь миттєво. На горизонті вже тиждень можна спостерігати цілі стіни вогню, а в містах на голову людям падає чорний попіл. За один звичайний день пожежники Луганщини 35 разів виїжджали на такі виклики. І це тоді, як тільки торік було кілька випадків, коли після пожеж почали вибухати міни та снаряди, згоріли будинки, вогонь потрапив навіть до бліндажів, а в селі Бахмутського району з поля полум’я перекинулося на дах школи.

Читайте також: Табуйовані теми в журналістиці на Донеччині

"Нам це вигідніше, ніж обробляти землю від шкідників і переорати перед посівною", – зізнаються фермери, які прискіпливо рахують економічну доцільність свого бізнесу. І вони, звичайно, мають рацію. Бо у своїх розрахунках не звикли додавати вартість величезних штрафів, якими повинні були б обкладатися такі агроініціативи. А в суму треба закладати й роботу пожежників, і втрату природного багатства, і ризики, на які наражають людей, котрі й так мешкають поруч із війною. Але ні, чомусь про штрафи ніхто не чув. Мабуть, вирішити це в якийсь інший спосіб із тими, хто відповідає за штрафування, дешевше. Й економічно обумовлені теракти далі відбуваються з чіткою періодичністю.

Запобігти іншим ризикам від руйнівної сили вогню теж заважає економічний складник. Голова Донецької ВЦА Павло Жебрівський на нараді з організації проведення комплексної перевірки щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів із питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб на Донеччині комісією ДСНС України повідомив, що, на жаль, школи й дитячі садки області не обладнані протипожежною сигналізацією. Навіть у нових закладах, куди було вкладено мільйони, знайти гроші, щоб установити елементарну пожежну сигналізацію, – проблема, бо в держави немає коштів на такі речі.

Читайте також: Свобода слова по-донецьки: радянські вуха за показною демократичністю

Наприклад, перша в області опорна школа, яку відкрили в Билбасівці, після капітального ремонту, але без жодних прикмет наявності цієї сигналізації приймала школярів. Такі речі в чиновників називаються просто – "але". "Раніше під час будівництва тих самих шкіл і дитсадків пожежна сигналізація, наприклад, узагалі не передбачалася. Зараз, відкриваючи оновлені школи та дитсадки, ми це виправляємо, але… Усе одночасно зробити не в змозі. Пожежна сигналізація для однієї школи коштує понад 500 тис. грн", – написав голова Донецької ВЦА на своїй сторінці у Facebook. Навіть не знаю, чи варто взагалі перераховувати зараз цю цифру на вартість життя дітей, щоб зрозуміти, що це явно не найкращий спосіб зекономити. Особливо якщо йдеться про місцевості, де про безпеку дітей треба думати тричі.

Сьогодні потрапила в центральний торговий дім Бахмута. Майже на вході в куточку було кілька вогнегасників, хоча їх роміщення в громадському місці має чіткі принципи. На кшталт: якщо щось горить, то беріть самі, не соромтеся. Може, такі треба батькам покласти в портфель кожній дитині, яка йде в школу? А разом із тим видати карт-бланш на патрулювання та покарання порушників волонтерам, які вже тиждень удень і вночі намагаються зупиняти пожежі, що додають болю та гару на землю Донбасу. Бо державні структури, як завжди, волають про брак коштів, навіть не намагаючись отримати їх хоча б як штраф за справжнє порушення безпеки, а не просто вимагати хабара.

Найкращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org