За деякими ознаками можна зробити висновок, що на випадок, коли РПЦ не зможе перешкодити проголошенню Томосу про автокефалію Церкви в Україні – у неї є «план Б».

Який умовно можна назвати «Антоній Масендич-2». І полягає він у тому, що «зло, яке неможливо подолати – треба очолити».

У 1990-91 рр. саме так Москва зробила з УАПЦ – проштовхнула до неї Антонія Масендича, який за рік з російських архімандритів став українським автокефальним митрополитом і фактичним керівником (адже Патріарх Мстислав проживав у Америці). Митрополита Іоана, який розпочинав автокефальний рух і очолював перший Собор УАПЦ – керуючий справами митрополит Антоній вправно і швидко «витиснув».

Читайте також: Колаборанти мимоволі: як не стати поплічниками МП і ФСБ

А коли після смерті Патріарха Мстислава йому, 33-річному, не вдалося стати Патріархом (бо Собор не схотів навіть розглядати питання про зміну норми статуту щодо 40-річного мінімального віку кандидата) – подався назад до Росії, де його особисто Алєксій ІІ зробив «єпископом Барнаульським» (помер зрадник 2000 року).

За цей тиждень я вже з десяток разів почув у розмовах питання – чи не спробує РПЦ «перехопити» автокефальну Помісну Церкву, коли побачить, що не може зупинити надання Томосу?

І ще одне питання – чи не стоятимуть за цією спробою ті самі особи, які зараз по суті контролюють МП в Україні?

Читайте також: Позбутися московського зашморгу над українським православ’ям

Історія свідчить, що такий намір, як «план Б», може існувати. Тому пишу це, щоб засвідчити: у Київському Патріархаті історію Масендича не забули.

Ми радо відкриті для всіх, хто хоча зараз є в юрисдикції МП, але щиро хоче будувати справді Помісну Церкву. А ті, хто хотів би зіграти в «план Б», нехай згадають, якою сумною виявилася доля зрадника Масендича.