Хлопці і дівчата, хочу зараз підняти одну доволі важливу тему. Вважаю, що вона стосується всіх нас.

Серед нашої "тусовки" переважна більшість людей тією або іншою мірою причетні до війни. Ми всі – або вояки, або їхні родичі і друзі, або волонтери. Також усі ми в тій або іншій мірі вміємо писати, а інші люди читають те, що ми пишемо.

Тобто, серед нас підвищений відсоток людей, які вже залишили або залишать в майбутньому спогади про цю війну. З того, що завтра напишеш ти – той, хто зараз читає ці рядки – майбутні історики і просто наші нащадки дізнаватимуться правду (або неправду, якщо ти напишеш якусь хрінь) про те, що робимо ми з тобою зараз.

Про цю війну вже вийшло багато книг, зокрема, спогадів, і ще більше вийде. І от просто зараз у видавництві "Орієнтир", заснованому вояками і волонтерами, планується вихід книги про звільнення Маріуполя. Зібрали спогади учасників і очевидців, фотографії... Чи хороша це справа? Без сумніву.

Читайте також: Олена Білозерська: чому ця війна буде і повинна тривати

Оскільки я була очевидцем повернення Маріуполя під контроль України (перший і єдиний раз у житті побачила бойові дії в якості не солдата, а воєнкора), до мене звернулися видавці майбутньої книги і попросили надати їм фотографії звідти і написати спогад. Що й було мною зроблено. Звичайно, абсолютно безкоштовно – це волонтерське видання, не для заробітку.

І от сьогодні редактор видавництва, прочитавши мій спогад, зажадала його відцензурувати. А саме: прибрати з нього всі згадки про Олег Ляшко, Ігор Мосійчук, Дмитро Корчинський, а також єдину згадку про ДУК ПС і УДА (вона була в тому контексті, що в Маріуполь я поїхала на запрошення Мосійчука з бази ПС, де тоді перебувала). У видавництві вирішили залишити в тексті лише опис бою – хто куди побіг і в кого вистрілив.

Для тих, хто не в курсі: на момент звільнення Маріуполя (13 червня 2014 року) присутні на місці подій Мосійчук, Ляшко і Корчинський тісно співпрацювали з "Азовом", а потім їхні шляхи розійшлися.

Після цього я заборонила друкувати в цій книзі свої спогади і свої фото. Написала їм: "По неправдиві спогади, залежні від політичної кон'юнктури, а також по знеособлені стандартні тексти, які може написати будь-хто, навіть людина, яка не була на місці подій, а просто опитала свідків – будь ласка, не до мене. Якщо, приміром, на операції взяття Маріуполя був Ляшко і я це бачила – значить, він там був, як би хто, включно зі мною самою, до нього не ставився. Бо інакше скотимось у радянську мемуаристику". І буде в нас, як у радянські часи, після кожного партійного з'їзду нова історія держави. І будемо ми, як Радянський Союз, країною з непередбачуваним минулим.

Читайте також: Білозерська: Савченко, як не крути, виявилась ворогом

Тому я хочу закликати всіх переступити політичні, особисті або ще якісь амбіції і писати правду – звичайно, крім тієї, яка серйозно шкодить інтересам нашої держави або конкретним людям, які не заслуговують на цю шкоду. І, по можливості, закликати інших не викривлювати історію на догоду сьогохвилинним політичним інтересам, які вже завтра можуть помінятися, союзи між політиками складуться якось інакше, а написане і видане залишиться.

Кращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org