Сьогодні Україна ціною сотень, лік вже пішов на тисячі людських життів, виборює право на самостійність і розвиток. Водночас все частіше не дає спокою відчуття, що українців помаленьку закабалюють і винищують. Не все тут можна пояснити війною. Чому в надзвичайно багатій на ресурси країні в центрі Європи створюють такі умови, щоб молоді, освічені виїжджали з неї, а старі і немічні тихенько вимирали? Чому людська праця, а відтак людське життя в Україні не вартує ламаного гроша? Це життя it is fantastik, життя в ілюзії, що раби не ми, ми не раби.

Читайте також: Знати історію: починаймо із себе

Розумію, що в країні є каста привілейованих, які не платять податків, отримують захмарні зарплати, порівняно зі звичайними людьми, тож купаються тут, як сир у маслі. Таким не потрібні зміни правил гри, які б зруйнували їхній усталений благополучний спосіб життя і дали можливість країні нормально розвиватися. Зараз для багатьох українців держава сприймається як загроза, – не лише тому, що на Сході йде війна. Війна йде і всередині країни – між корупціонерами і тими, хто намагається руйнувати їхні схеми. Але найприкріше, що Україна в Україні наразі програє, бо її теперішнім і колишнім правителям вона була і є насправді чужою. Свідченням цього було і залишається ставлення до української мови, культури, освіти, науки.

Читайте також: Чому президент Вакарчук – це погана ідея

Громадська активність українців для влади – як сіль в оці. Її треба притлумити підняттям тарифів на газ і електроенергію, щоб думали лише про виживання і ні про що інше. Бо так каже Міжнародний валютний фонд. Казку з субсидіями частково вже закрили, скоротивши норми споживання до розмірів собачої будки. Цьогоріч їх майже повністю прикриють. А ще обкладуть податками перекази від заробітчан, завдяки яким мільйони українців не вимерли з голоду в сучасній Україні – найбагатшій на ресурси країні Європи. І нехай маргінали і лохи (такі, скажімо, як я), які не крадуть, не мають родичів-заробітчан, і намагаються жити чесно, думають, як вижити в Україні. А це завдання непросте, чи не так? 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram