"Україна як держава, яка добровільно відмовилася від третього у світі потенціалу ядерної зброї й суворо дотримується принципів ядерного нерозповсюдження, з глибоким занепокоєнням сприйняла факт здійснення Корейською Народно-Демократичною Республікою (КНДР) ядерного випробування… Україна засуджує цей невиважений крок Пхеньяна та закликає КНДР усвідомити свою відповідальність, негайно припинити ядерну та ракетну програми, продовження яких може призвести до негативних наслідків, насамперед для самої КНДР. Україна вітатиме будь-які конструктивні кроки, спрямовані на найшвидшу нормалізацію ситуації, що склалася, та відновлення переговорного процесу з урегулювання кризи на Корейському півострові", – саме так було зазначено в заяві Міністерства закордонних справ України від 9 жовтня 2006 року.

Трохи згодом, а саме 12 жовтня 2006 року, перше підземне ядерне випробування КНДР засудили країни – члени Групи ядерних постачальників (об'єднання держав, які домовилися спільно забезпечувати контроль за експортом та імпортом ядерних матеріалів, обладнання й технологій, відповідальним учасником якого з 1996-го є Україна), пише Олег Бєлоколос для Майдану закордонних справ.

Проте, як відомо, після 2006 року, всупереч експертним прогнозам, розвідувальним даним, міжнародним санкціям і численним резолюціям ООН, КНДР спромоглася досягти значного прогресу у створенні ядерної зброї та потужних засобів її доставки. А вже у 2016-му багато представників Сполучених Штатів почали вважати, що ракетно-ядерна програма Північної Кореї становить реальну загрозу американським національним інтересам.

Далі напруга лише зростала – до того, як КНДР вправно скористалася участю в цьогорічній зимовій Олімпіаді у південнокорейському Пхьончхані й показала, що Північна Корея начебто є "нормальною країною з людським обличчям" та отримала значну пропагандистську перемогу. А вже 21 квітня Кім Чен Ин оголосив, що тимчасово призупинить ядерні випробування. За словами очільника КНДР, як їх процитували ЗМІ, у Пхеньяна більше немає необхідності в проведенні таких випробувань, оскільки країна завершила процес створення ядерної зброї.

За повідомленнями міжнародних інформаційних агентств, випробування заморожуються "з метою забезпечити економічне зростання й мир на Корейському півострові", а відповідне рішення було прийнято на засіданні центрального комітету правлячої Трудової партії Кореї та вступило в силу 21 квітня. У постанові також начебто зазначається, що Північна Корея обіцяє не застосовувати ядерну зброю, якщо для неї не буде загрози, і зобов'язується "за жодних обставин" не передавати ядерні технології іншим країнам.

Читайте також: Военные КНДР начали демонтировать кабели на ядерном полигоне

Як відомо, 27 квітня відбулася зустріч лідерів Південної Кореї та КНДР, за підсумками якої, як повідомили ЗМІ, було досягнуто домовленості про те, що Пхеньян і Сеул мають намір до кінця року укласти мирний договір, який офіційно покладе край стану війни між двома корейськими державами. Згідно з планами, з першого травня мають бути припинені всі ворожі дії, включно з оголошеннями з гучномовця на кордоні та поширенням у демілітаризованій зоні листівок. Однак головним результатом цієї зустрічі, яка відбулася вперше за понад десятиліття, стало те, що вона наблизила можливість проведення іншого, вочевидь найважливішого саміту – між США та КНДР.

Експертні оцінки щодо подальшого розвитку подій відчутно різняться: дехто стверджує, що головною метою Пхеньяна є вихід з жорсткої міжнародної ізоляції, у той час як інші фахівці згадують, що "коли у 1980-х президент США Рональд Рейган домовлявся про ядерне роззброєння з Радянським Союзом, він любив цитувати російську приказку: "Довіряй, але перевіряй".

Між тим, здається, практично всі оглядачі випускають з поля зору особливості існування та функціонування північнокорейського режиму, який є типовою східною деспотією, і те, що особисто Кім Чен Ину та партійно-державній і воєнно-чекістській верхівці КНДР потрібна не процвітаюча країна, а повний контроль над нею. Всі вони бояться не злиднів і голоду власного народу, а втрати влади, що може настати внаслідок ідеологічної лібералізації, проведення найменших реформ, проникнення у країну іноземців. Все це не може не вливати на зовнішні справи.

Більш того, є підстави вважати, що наразі КНДР та США бачать так звану денуклеаризацію (denuclearization) Корейського півострова дещо по-різному: Пхеньян явно сподівається на виведення американських військ з Південної Кореї та отримання, під тим чи іншим соусом, де-факто ядерного статусу. Вашингтон же, ймовірно, розраховує на те, що КНДР приєднається до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та отримає якісь "залізні гарантії" на кшталт сумнозвісного Будапештського меморандуму. Хоча можна уявити, що останнє явно не викликає великого захвату в північно-корейського диктатора, якого ще недавно Трамп зневажливо називав Rocket Man’ом…

Проте не можна виключати, що президент США все ж знайде таку форму угоди, яка дозволить КНДР приєднатися до положень ДНЯЗ. Якщо так станеться – це означатиме безперечний і великий успіх американської зовнішньої політики й Трампа особисто, адже скидається на те, що саме він спромігся залучити Китай до встановлення жорстких санкцій щодо КНДР та вочевидь переконати Кім Чен Ина у реальній імовірності військової операції проти Північної Кореї.

Читайте також: Ядерний архів Ірану – наслідки для України та Росії

Однак чим же вигідна можлива ядерна угода між США та КНДР саме Україні?

По-перше, вона суттєво зменшить імовірність світового ядерного конфлікту та посилить міжнародний режим нерозповсюдження ядерної зброї, що завжди було одним з найважливіших напрямків зовнішньої політики України. Така домовленість може також стати стимулом для активізації процесу багатосторонніх перемовин в ООН щодо надання юридичних гарантій неядерним державам з боку ядерних, у чому має бути зацікавлена й наша країна.

По-друге, ситуація неодмінно вплине на міжнародне становище Росії, адже не секрет, що Москва відчайдушно прагнула для себе статусу уповноваженого посередника між США та КНДР і докладала для цього неабияких зусиль. Дана домовленість також не дозволить Кремлю грати на протиріччях між США та КНДР і не дасть змоги Москві використовувати Пхеньян у ролі постійного геополітичного подразника для Вашингтона.

По-третє, ядерна угода між США та КНДР не сприятиме вигідному для Москви відверненню уваги світової спільноти від агресивної поведінки Росії в Європі, втручання в Сирії, українсько-російської війни на Донбасі та окупації Криму.

Тому вочевидь не можна виключати того, що Росія намагатиметься всіма можливими способами підірвати процес підготовки до зустрічі на найвищому рівні між Сполученими Штатами й Північною Кореєю. Мабуть, це братимуть до уваги й у Вашингтоні.