Іноді здається, що з українським патріотизмом щось не те. За чотири роки різні його носії пройшли повний цикл від заперечення себе як групи (пам'ятаєте ж всі ці гарячкові спроби братання та "діалогу" з різноманітними антиукраїнськими силами від ватників та сепарів до колаборантів та "харошіх рускіх") до заперечення держави як об'єкта патріотизму (шляхом зрадофілії, тотального знецінення країни як "неспроможної" та підриву її інституцій або напряму, або через забезпечення контролю над ними відверто ворожим силам), – не минаючи, звісно, стадії заперечення самого патріотизму як ідеології: всі ці "патріотізм – ета задавать ніудобниє вапроси"; "патріотизм – це не заважати колонізаторам"; і зовсім вже безсоромне "патріотизм – це соромно".

Читайте також: Хто в нас більший патріот

Втім, я думаю, з патріотизмом якраз все нормально, проблема з деякими його носіями. Бо патріотизм – це іноді доволі важко, незручно, неприємно, бо недостатньо гуманно та недостатньо "понад битвою".

Багато хто не готовий витримувати такий "конфлікт інтересів" в собі самому.

На метапсихологічному рівні це схоже на дисбаланс інстинктів любові та ненависті, коли відщеплена любов до "чужого" призводить до суїцидального імпульсу, що націлений на себе та свою групу (правда, іноді все простіше – питомий носій патріотизму насправді і є тим "чужим", хоча може навіть собі в цьому не зізнаватися, бо він жеж "понад битвою", це типовий носій колоніального вірусу).

Втім, з таким самим успіхом можна сказати, що це результат дисбалансу ідеологій, які сповідує один і той самий індивід, чи суперечливості компонентів персональної історії.

Мої спостереження вказують на те, що це справа комплексна, де одні чинники (психологічні, ідеологічні, персонально-історичні) підтримують інші.

Читайте також: Куди дівається патріотизм

Я не збирався цю нотатку писати, бо вона якось із зовсім іншої фази моєї "фб-біографії", але на тлі СБУ-чудес навіть у своїй чищеній-перечищеній стрічці побачив сентенції на кшталт "журналіст не має оперувати поняттями "наш уряд", "наш президент" та "наша держава".

Я навіть не знаю – очевидно, треба щорічно проводити тест із прямими запитаннями типу "чи вважаєте ви українську державу своєю" і за результатами позбавляти громадянства. Ну якщо весь цей смертоносний "ідеалізм" аж настільки далеко заходить.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram