«От в Америці йому б поліція показала!», «А у Франції йому була б торба!», «А в Німеччині її б за бикування поліція скрутила і дала тягла...». Отак, частина з нас тужливо поглядає у бік Заходу та інших континентів і зітхає за сильною жорсткою поліцією.

І правильно зітхає, бо без такої (сильної, рішучої і справедливої) поліції не буде порядку в країні. Буде анархія і хаос. Тобто не буде, а вже є. Ми котимося в прірву беззаконня. Повільно чи стрімко – важко сказати.

Але ми забуваємо, що в розвинутих країнах свій високий статус поліцейський набував десятиліттями, а може і століттями. Повага не береться отак нізвідки. Її потрібно заслужити як на рівні цілої інституції, так і на рівні окремих поліцейських. Але є й канва, яка дуже важлива. В залежності від якої удар поліцейського буде сприйматися або як зрада, або яка перемога.

Чи може наша українська поліція бути сильною, жорсткою та справедливою?

Читайте також: Конфликт вокруг маршруток в Обухове набирает обороты

На мою думку, наразі не може із ряду причин. Ну, по-перше наша країна, як одна із соцтабору, має генетичний страх, розбавлений зневагою до міліції, яка була каральним органом з елементами політичної підлості, невиправданої жорстокості та корупції. Так склалося, це історія. Її не зміниш.

А друге і це найважливіше (і таке, що можна змінювати) – у нас немає рівності перед законом. А це унеможливлює таке соціальне явище як суспільна повага до поліцейського та інституції в цілому. Дуже все трагічно просто: нема рівності – нема поваги. Як наслідок, поліція не відчуває морального права на жорсткі (виправдані та законні) дії. Свідомо чи не свідомо – але не відчуває. Бо сама знає, що нема рівності.

Поліцейський обдумуючи намір жорсткої законної (!) дії прогнозує суспільний осуд. Не страх та схвальне ставлення, а осуд і цькування. В тому числі і кримінальне переслідування з боку прокуратури. І все. Це стримуючий фактор. Розвивається в’яла імпотенція. Це, рано чи пізно, призведе до катастрофи. А, можливо, катастрофа вже є, просто в такому повільному ритмі проходить, як сповільнене відео.

Читайте також: В Украине появилась Туристическая полиция

От, одна з ознак – звернуть увагу, скільки водіїв проїжджає на червоне світло. Я з власного спостереження можу сказати, що це епідемія нехтуванням «червоним» і це прогресує. Якось то недавно мимо мене на червоне проїхали відразу чотири машини. Свідомо проїхали. І щодня я стаю свідком чийогось проїзду на червоне. Ще кілька років тому такого не було. Це була рідкість. Це, припускаю, в дії теорія розбитих вікон, що теж пов’язано із безсиллям поліції. Але це вже інша історія. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram