Статистика знає все. Ця крилата оптимістична фраза згадується, коли знайомишся зі щойно оприлюдненими Андрієм Оленчиком – заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) – даними про депозити українських громадян.

При цьому, за даними ФГВФО, депозити на суму понад 500 тис. гривень в Україні мають 89,8 тисячі осіб (0,22% від усіх вкладників); загальна сума їхніх заощаджень становить 161,8 млрд гривень (39,86% по сумі від усіх вкладів) або в середньому 1,8 млн гривень на особу.

Натомість найчисельнішою групою вкладників є, ті у кого депозити становлять від 10 гривень до 100 тис. гривень. Таких в Україні 23,4 мільйони банківських клієнтів, або 58% від усіх вкладників. Але всі вони разом тримають на депозитах менше, ніж зазначені вище заможні громадяни України: 100 млрд гривень проти 161,8 млрд гривень.

Від 100 тис. до 200 тис. гривень на депозитах знаходяться у 476 тисяч осіб; сумарно їхні вклади становлять 69 млрд гривень. Від 200 тисяч до 500 тис. гривень в банках тримають 268,5 тисячі громадян, на загальну суму 75 млрд гривень.

Читайте також: 7 заблуждений о регулировании рынка криптовалют и применения технологии blockchain

Що ж, у підсумку начебто виходить доволі реалістична картина. Найбагатші громадяни України, як загальновідомо, зазвичай основні кошти тримають за кордоном, а на «дрібні витрати» – в українських банках і готівкою вдома. Тож оті 0,22% вкладників – це найбагатші, їхні родичі, коханки та кохані, політики та чиновники високих рангів, «грантоїди» зі стажем, а ще – серйозні бізнесмени з-поза меж олігархічного кола та наближених до них осіб.

Ті 1,8% вкладників, що мають від 100 тисяч до 500 тисяч – це «вищий середній клас», а ті, хто має від 10 гривень до 100 тисяч гривень – це пересічні громадяни та «нижчий середній клас». Логічна картина, чи не так?

Але її геть псує ще один ряд цифр. Виявляється, існує ще одна масова група банківських клієнтів, у яких на рахунках до 10 гривень (в середньому по 1,5 гривень). Таких аж 16,1 мільйона осіб (дрібні вклади такого розміру, до речі, ФГВФО не гарантує).

Виходить, що загалом в Україні налічується 40,3 мільйона банківських клієнтів – фізичних осіб із загальною сумою депозитних заощаджень 405,9 млрд гривень. Тобто практично все населення України без окупованого Кримського півострова, але з жителями окупованої частини Донбасу включно, віком від одного року і старше, є клієнтурою банків і тримає там гривневі депозити…

Ці абсурдні висновки випливають з наведених Андрієм Оленчиком даних, опублікованих таким солідним київським Інтернет-виданням, як Financial Club (FinClub). Сумніваюсь, що видання якось викривило сказане, бо ж для фінансових медіа репутація – це безпосередньо гроші, та ще раз гроші.

Тому хоч-не-хоч, а приходиш до думки, що наведені статистичні дані враховують не персонально кожного вкладника, а окремі вклади фізичних осіб, при цьому кожен громадянин має право виступити як вкладник у десятках банків. Цю думку підтверджує той факт, що у статутних документах ФГВФО термін «вкладник» розшифровується як фізична особа (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.

Ба більше: сайт ФГВФО підтверджує загальну кількість вкладників – понад 40 мільйонів (а на 1 січня цього року їх узагалі був 41 мільйон) і загальну суму вкладів. Але при цьому неминуче виникає інше запитання: якого дідька хтось кладе на депозит суми понад 200 тис. гривень – їхнє повернення у разі банкрутства відповідного банку не гарантоване? Хіба можуть багаті і дуже багаті люди бути настільки нерозважливими, що кидатися на вітер мільйонами? Чи, може, вони знають щось таке, чого не знаємо ми, «маленькі українці»?

Ой, щось не так із тією статистикою ФГВФО яка знає середній розмір вкладу – 10 тисяч гривень (це щось на кшталт «середньої температури по лікарні»), проте загалом змальовує достатньо абсурдну картину. Бо без даних, скільки є реальних громадян України, що мають банківські депозити, неможливо мати – навіть у першому наближенні – картину соціально-класової динаміки.

Останній висновок підтверджують дані, опубліковані на сайті Національного банку України. Скажімо, обсяг гривневих депозитів в українських банках за березень зріс на 0,4% – до 484,939 млрд гривень, валютних (у доларовому еквіваленті) – скоротився на 0,1%, до 13,560 млрд доларів.

Читайте також: Дельта банк. Драка на 3 миллиарда гривен

А у квітні, виявляється, населення та бізнес збільшили на 15,7 млрд гривень суми на депозитах в українських банках – до 499,9 млрд гривень (загальна сума гривневих та валютних депозитів). Панове, але ж цифри за березень і квітень не стикуються! Або півмільярда гривень – це всі депозити, валютні й ні, у гривневому еквіваленті, або в опублікованих даних за березень щось дуже не те, чи не так? І ще одне: невже ж корпоративні депозити, гривневі й доларові, сумарно менші за 100 млрд (ми ж пам’ятаємо цифру, наведену ФГВФО)?

Можливо, десь існує й інша статистика ФГВФО і НБУ, ніж та, що наводиться публічно. Можливо, щось наплутали чи нечітко висловилися ті особи, які доводили цю статистику до широкої аудиторії. Можливо, існують ще якісь причини того, що двічі по два у цій статистиці, як не крути, а виходить п’ять. Але, як на мене, справжня статистика справді повинна знати все – і доносити це знання, як колись казали, «до широких мас трудящих». Власне, хіба ця формула застаріла? Хто ж, як не трудящі, має бути основними вкладниками банків – фізичними особами, як це прийнято у цивілізованих країнах?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram