Є тема, на яку практично не хочуть говорити політики й інші публічні особи. Хіба що трохи пишуть медіа. Та б'ються, як риба об лід, громадські організації.

Сьогодні, 19 червня, Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах конфліктів.

Під час усіх без винятку збройних конфліктів трапляється купа випадків сексуальної експлуатації та сексуального насильства, примусової проституції та зґвалтування.

Про Другу світову просто не будемо вкотре. В 1975-1979 роках у Камбоджі, коли червоні кхмери практично знищили 2 мільйони власного населення, звірства, вчинені стосовно жінок і дітей на сексуальному грунті, не вкладаються в голові. 1994 року в Руанді під час геноциду тутсі було знищено майже мільйон людей, при цьому скалічених і зґвалтованих жінок десятки тисяч. В 1991–2001 роках під час югославських воєн, де загинуло близько 100 тисяч людей, було зафіксовано сотні випадків сексуальних злочинів.

Завдяки тому, що після війни в Боснії саме боснійські жінки почали говорити про сексуальне насильство, ми зараз маємо міжнародне законодавство, яке визначає, чим насправді є зґвалтування під час збройних конфліктів. Воно визнане злочином проти людяності та розглядається як спосіб катувань.

У зоні конфлікту на Донбасі також відомо про випадки сексуального насильства щодо місцевих жителів як із боку російських окупантів і колаборантів, так і з боку українських військових. Джерела в UNISEF і місії ООН із прав людини розповідають про те, що частина жінок надає сексуальні послуги військовим за їжу, наприклад. Або за перетин блокпостів.

Читайте також: Сексуальне насильство мовою статистики. ІНФОГРАФІКА

Застосування сексуального насильства є звичною практикою в "місцях несвободи", а простіше кажучи – "на підвалах".

Ганна Янова, представниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив, розповідає, що із 276 опитаних людей, які на початку війни перебували в полоні у представників незаконних збройних формувань, 200 зазнали сексуального насильства. Це – страшні цифри. Жертвами насильства ставали як чоловіки, так і жінки, як дівчата, так і хлопці. Жінки найчастіше ставали жертвами зґвалтувань і залякувань сексуального характеру, чоловіки – частіше ставали жертвами катувань із елементами сексуального насильства.

Зрозуміло, що частина жінок боїться говорити. Тим паче, переживши насилля. Держава, на жаль, замовчує цю проблему.

У громадськості не так багато можливостей, але саме громадські організації допомагають із реабілітацією, доступом до юридичних і медичних послуг тощо.

У нас немає комплексного підходу до вирішення такої проблеми. Я не знаю, чи навчають поліціянтів із цього приводу – як реагувати, як допомагати в разі звернення. Особливо на територіях, близьких до військового конфлікту. Чи серйозно ставляться командири до такої проблеми серед військових?

Добре, якщо це слово доречне в такому контексті, що змінюються підходи до зґвалтування. Раніше, як правило, в усьому звинувачували жінок – "не так" себе поводила, "не так" була вдягнена, "не те" пила тощо.

Читайте також: Чи готові жінки-переселенки протистояти насиллю. ВІДЕО

Громадська організація, яка цим теж опікується, "Ла Страда-Україна" повідомляє, що кількість дзвінків на гарячу лінію "Ла Стради" щодо безпосередньо насильства, збільшилася в 14 разів за останні роки. Серед основних видів насильства, пов’язаного з військовим конфліктом, називають застосування сексуального насильства, як-от зґвалтування, насильство на блокпостах і насильство в сім’ї чи поза сім’єю, скоєне демобілізованими учасниками бойових дій.

Але повноцінної статистики злочинів, пов’язаних із бойовими діями, немає. Причини зрозумілі: жінки бояться про це говорити вголос; не йдуть у поліцію, особливо, якщо злочин стався на непідконтрольній території; бояться бути осміяними та засудженими; частина не вважає себе жертвами сексуального насильства, особливо, якщо мова йде про про "згоду" під тиском.

До речі, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає будь-якої відмітки про насильство, пов’язане саме з військовим конфліктом. Такі злочини губляться в загальній статистиці Донецької та Луганської областей.

І ще те, про що ми тільки-тільки починаємо говорити. Це домашнє сімейне насильство. У сім’ях, куди повернулися учасники АТО. Громадські організації все частіше реєструють випадки насилля з боку учасників бойових дій. У той же час навіть якщо жертва і звертається в поліцію, і справа раптом дивом доходить до суду, то факт участі в АТО використовується як пом’якшувальна обставина при винесенні вироку.

Хто цікавиться темою, подивіться, прошу, звіт ООН "Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, в Україні. 14 березня 2014 р. – 31 січня 2017 р." за цим посиланням.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram