З усіх владних інституцій наш добробут найбільше залежить від уряду, а з усіх владних персоналій – від його очільника, Прем’єр-Міністра.

Прохідний двір чи лотерея?

Перелік наших прем’єрів шокує. Перше враження – прохідний двір: 17 прем’єрів за 27 років і купа дивних персонажів. Друге враження трохи ліпше: трапляються й достойні. А третє – нікудишнє: звідки вони беруться? Хоч би В. Гройсман: народний вибір чи вихлюп придворних комбінацій?

Не краще справи і з їхнім звільненням: від державної зради до нізащо. Тож і виходить, що наші статки найбільше залежать від особи:

а) більш-менш випадкової, принаймні, нами не уповноваженої;

б) підвішеної, яку можуть свавільно вигнати будь-якої миті.

Заздрити їй чи співчувати? Поспівчуваємо краще собі.

Прем’єр меншості – "хлопчик для биття"

"2+2=4", "Дніпро впадає в Чорне море", "Уряд меншості – безпорадний". Запровадження у 2004-му коаліційності проблему не зняло: помилуйтись нинішнім Кабміном, що спирається на "коаліцію меншості" у 217 мандатів: 136 БПП + 81 НФ. А нестача до 226-голосів компенсується у роздріб. За чий рахунок, як міркуєте?

Але й повноцінна коаліція (> 225-ти мандатів) ліпша не набагато: утворюється вона в стінах парламенту, після виборів і без участі виборців. Зате за активної участі бабла.

І взагалі, знайомитись слід в пісочниці, а у парламент мають входити згуртовані, якісні, ефективні команди. Одна з них має складати більшість, бо тільки політично однорідна парламентська більшість здатна забезпечити стабільну, послідовну державну політику. А "будь-яка політика є кращою за політику коливань" (Бісмарк).

Справа за "невеликим": необхідна політично однорідна парламентська більшість, сформована волею народу ще на виборах, і глава уряду, як її лідер. Разом вони сформують і політично однорідний дієвий уряд.

Це і пропонується "Новим курсом України", презентованим Ю. Тимошенко на Форумі 15 червня.

Урядові народний вотум довіри замість народного вето недовіри

Згідно Нового курсу парламентська більшість і персона Прем’єр-міністра є безпосереднім результатом виборів, і у стінах парламенту змінені бути не можуть! Бо таким є народне волевиявлення. Нові більшість і прем’єр — через нові вибори!

Це – Концепція, далі – технологія.

Вибори – двотурові, щоб один зі списків обов’язково здобув більшість мандатів.

 Перший тур – за пропорційною системою. Концепція сумісна з будь-яким її варіантом: відкриті списки, закриті, багатомандатні округи, одномандатні тощо. Можливі й виборчі списки не партійні, а громадянські (чому й пишу "політично однорідні", а не "однопартійні").

Сумісна Концепція і з будь-яким прохідним бар’єром. Його висота для неї байдужа.

Читайте також: “Новий курс”. Від Рузвельта до Тимошенко

У принципі, Концепцію можна узгодити і з мажоритаркою! Лиш обійти дві системні перешкоди:

1) пропорційна система передбачає Першого номера у списку (кандидата в прем’єри), мажоритарна – ні. Пропорційний виборчий список – колона, мажоритарний – шеренга;

2) псевдонезалежні кандидати (справді незалежних не буває, бувають ті, що свою залежність приховують).

Тур перший

Звичайні пропорційні вибори, за результатами яких визначаються прохідні списки: усі, що здолали бар’єр.

Далі – ноу-хау: проміжний підрахунок кількості мандатів. Якщо один зі списків отримує абсолютну більшість мандатів (наразі це > 225) – крапка, вибори закінчені! В один тур, бо нащо другий, коли вже є і однорідна парламентська більшість, і прем’єр!

Є й сумніви: якщо список-переможець отримав понад 50% мандатів, але менше 50% голосів виборців. Легітимність, ніби, підкачала. Даєш другий тур!

Що тут заперечити? Як на мене – зайве, але другий, так другий. Концепцію це не зачіпає, як більшості громадян подобається, так нехай і буде.

Тур другий

Якщо жоден список у першому турі не отримує більше 50% мандатів (варіант — голосів виборців), проводиться другий тур. Учасники: два відносні переможці туру першого, аналогічно до виборів президентських. Хто переможе — тому і майорат влади: 50%+1 депутатський мандат + прем’єрство для лідера списку.

Решта 224 мандати розподіляються між іншими прохідними списками, пропорційно до відсотків першого туру.

Далі – привітання: переможцям з посадами, народові – зі створенням реальних передумов для ефективної виконавчої влади, замість сучасного Колгоспу імені Дерибану.

Ну як таку Концепцію не підтримати? Я й підтримую, і усім раджу.

Є й моменти, які, мабуть, варто поліпшити. Але наразі від пропозицій утримаюсь: принципових заперечень не маю, а поліровка – крок наступний.

Читайте також: Дацюк: В Україні є дефіцит політиків і громадських діячів, які можуть мислити, як державні діячі

По-перше, це технологічно правильно, а по-друге, утримаюсь від подачі штатним опонентам, які ухопившись за деталь, спробують потрощити геть усе (є такий прийом полемічного карате).

Користуючись парламентською термінологією, пропоную: Концепцію взяти за основу і перейти до другого читання: внесення поправок і пропозицій в межах схваленої Концепції. Що стане предметом наступної статті.

Підписуйся насторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO