Коли кажуть, що в НАТО не беруть держави із територіальними спорами, то варто подивитись на Грецію і Туреччину, які окрім Кіпру до сьогоднішнього дня оспорюють деякі інші острови.

Про, м‘яко кажучи, не дуже приязні стосунки грецької і турецької сторони взагалі годі й казати.

Читайте також: Три ключових АЛЕ закону про нацбезпеку

В Греції є розуміння, що незважаючи на те, що і вони, і Туреччина, є членами НАТО, загроза турецької експансії не зникла, а тому витрати на оборону утримують на рівні 2% ВВП усі уряди, тут є загальнополітичний консенсус, що питання національної безпеки в пріоритеті. І це при тому, що першу скрипку в грецькій політиці часто відіграють ліві партії, які традиційно виступають за скорочення оборонних видатків.

Але в Греції питання національної безпеки об‘єднує всіх, можна дискутувати щодо економіки, соціальних стандартів, біженців, але тільки не щодо оборони.

Можливо, членство в НАТО Греції і Туреччини унеможливили на деякий час фазу гарячої війни між ними. Але в Греції розуміють, що це лише на деякий час, бо певні зіткнення із турецькими прикордонниками і військовими в них є і зараз і напруга зростає. І тут корінь проблеми в тому, що іноді цивілізаційні протистояння сильніші за членство в міжнародних організаціях, навіть таких потужних як НАТО.

Читайте также: Бутусов: Украина создает контур безопасности

Греки є членами Альянсу, але розуміють, що в разі загострення цього ж самого цивілізаційного протистояння, наврядчи хтось дуже швидко поспішить їм на допомогу, саме тому і зміцнюються самі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram