УКРАЇНА ВЖЕ БУЛА

Прийде покоління молодих (уже приходить), яке зацікавиться прадивим феноменом Радянського Союзу. Й Української Радянської Держави в його форматах.

Бо ПРАВДА КЛИЧЕ, як колись казали.

Ні політики, для яких вище грошей - тільки більші гроші, ні вірнопіддані "завжди" професори - тепер борці з неіснуючим режимом, ні патетичні вишивані вчительки загальноосвітньої школи не зможуть пояснити, чому в часи "гонінь і заборон" були стотисячні тиражі української класики, розквітло кіномистецтво Вкраїни, а діти розкуркулених українців ставали маршалами (Дерев"янко, чий підпис під актом капітуляції Японії поставив крапку на Другій світовій війні).

Брехати вигідно: заткніть рабам роти й мізки красивю інформкартинкою: ти унікальний! Ти будеш успішним! - а "успіх" будувати... власний, на сльозах і кривавому поті пограбованих та принижених мільйонів, які - як же допустити, щоб згадали: ми вже були ЛЮДЬМИ. МИ БУЛИ НАРОДОМ!

В УРСР на центральних столичних вулицях, у квартирах "з високими стелями", жили професори і письменники, а не рекетири.Скляні башточки на будинках Хрещатика - це майстерні художників...

Зараз путівка до пристойного дитячого табору - тисячі гривень... Тоді - це були копійки, та й ті копійки наполовину компенсувала профспілка! Комунізм уже наставав, а ми й не помітили. Гадали, що все це збережеться, тільки обгородиться "українськими кордонами"...

Якже, обгородилося...

А ті живоглоти, які обікрали народ(и), звісно, тепер зі шкури лізуть, щоб оповісти про "злочини совєтів"...

Бо коли народ згадає правду, то їх виколупають, як равликів ізх мушлі, й "не по-європейски" за щось підвісять!!!

Александр ЯРОВОЙ

СИМОНЕНКО ПЁТР НИКОЛАЕВИЧ. ДОСЬЕ