1990 року перед будинком Київської міської ради вперше поруч із державним прапором УРСР піднято національний синьо-жовтий стяг. Галина Плачинда поділилася своїми спогадами про цю знаменну подію

Прапор урочисто несуть по Хрещатику повз Будинок профспілок. Фото – nazarenko.ucoz.ua 

Читайте також: Головне національне свято України, на яке зачекалися

Я пам`ятаю цей день. Ми пішли всі – мої батьки і я з коляскою, в якій лежала чотиримісячна Рося. Людей біля Київради було дуже багато, десятки тисяч, і мама сказала: "Не йди далі, бо тиснява, почекай нас тут". І ми з Росею лишилися на тій стороні Хрещатика, біля кафе "Морозиво", і я бачила лише флагшток серед людського моря, і потім – коли прапор почали піднімати, усі заспівали гімн, і я бачила, як люди плакали й не ховали сліз...

Відео – з матеріалу "Історичної правди"

І потім ми знайшлися з татом і мамою, і тато теж плакав. І стільки щастя й надій витало тоді над містом, що Рося – в цьому тисячному шумі та співах – рапом заснула у своєму синьому візочку (бо купували для хлопчика) . І мій тато нахилився й поцілав її у круглу шічку, і сказав: "Росюню, ти житимеш у вільній Україні".

Іще мить – і національний прапор здійметься над Києвом. Фото – nazarenko.ucoz.ua

Читайте також: 24 серпня чи 1 грудня – якого дня 1991 року Україна відновила свою незалежність

Може, Рося теж пам`ятає цей день? Бо ще студенткою ІМВ, коли мала купу можливостей поїхати й лишитися там, вона сказала: "Мамо, я житиму тут, в Україні, і більше не заводь зі мною ці розмови" (а я таки заводила, це правда).

Тому думаю, що не моє покоління, а покоління моєї Роксолани – самодостатні, освічені, розсудливі, спокійні й упевнені в собі патріоти – зроблять нашу Україну вільною. Зроблять. Вже почали робити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram