Коли ми торкаємося підвищення вартості проїзду в столичному транспорті, то розглядаємо проблему переважно в одній площині: як співвідносяться нові ціни та старі зарплати?

Як неубитий козир в мережу вкидають порівняльні таблиці, які доводять, що до цін лондонського метрополітену київському ще дуже далеко, а, отже, – на дворі не "#зрада", а "#перемога". Але "зрадофіли" не здаються і знову повертають дискусію в бік все тих таки зарплат, вказуючи, що пересічний лондонець заробляє в рази більше, аніж пересічний киянин.

Але насправді мову слід вести зовсім не про це.

Зрештою, не так важливо, хто скільки заробляє і хто скільки витрачає на пересування містом. Ба навіть якість транспортних послуг, котра у Києві не витримує критики, є явищем не настільки суттєвим. На першому, другому й на десятому місці має стояти питання про те, куди йде виручка від роботи комунального транспорту? Якщо відштовхнутися від цього сюжету, він обернеться безліччю інформаційних приводів. А також приводів для роздумів.

Власне, увага журналістів-розслідувачів давно прикута до даної теми. Хтось підраховує, що реклама, якою завішаний метрополітен, приносить не менше 200 мільйонів гривень, але йдуть вони не до міської казни, а до фірм-прокладок, що надають рекламні послуги. Всі ці рекламні компанії контролює нардеп від БПП Сергій Березенко – однопартієць Кличка та людина, близька до президента Порошенка.

Читайте також: Убожество наших инфраструктурных ведомств достигло своего апогея

Інше розслідування торкається не менш відомого факту – рішення Київради повернути борги російської компанії, яка ще за часів Януковича прокрутила аферу з поставкою вагонів столичному метрополітену. Мова про "Укррослізинг", бенефіціаром котрого є бізнесмен Павло Фукс, також помічений в оточенні Порошенка. А саме на зустрічах з першим заступником голови фракції БПП Ігорем Кононенком та нардепом Олександром Грановським, котрого називають куратором судової влади від Банкової.

Відомо, що Фукс вимагає 1,8 мільярда гривень – саме стільки КП "Київський метрополітен" заборгував "Укррослізінгу" за поставлені вагони метро. І це ще не кінець історії – згідно із останнім позовом Фукса, столична підземка має повернути бізнесмену додаткові 500 мільйонів гривень – засідання з цього приводу у Господарському суді Києва відбудеться 8 серпня 2018 року.

Звісно, що борги треба віддавати. Але до виникнення конкретно цього боргового зобов’язання виникає забагато питань, про які можна дізнатися з відкритих джерел. Прикметно й те, що в стінах Київради навіть не розглянули варіант оскарження даного боргу чи принаймні його реструктуризації. Столичний парламент відразу ухвалив: гроші Фуксу – віддати. Ось для чого й знадобилися 8 гривень за проїзд. Задля кращого маскування трат київська влада не квапиться й впроваджувати єдиний проїзний квиток. Дарма, що розмови про це ведуться давно. Адже електронний проїзний унаочнить фінансові потоки та утруднить привласнення їх Фуксом та йому подібними.

Читайте також: Влада поставила хрест на розвитку громадського транспорту в Києві

Але справа не обмежується лише "підземною" корупцією. Безчесні оборудки мають місце і на поверхні землі. Якщо говорити про інші види транспорту, то столична влада багато грошей закладає на ремонт рухомого складу – це вигідніше, аніж купувати нові машини. Але коли закупівля все ж здійснюється, то й тут не обходиться без махінацій. Недарма навесні 2017 року СБУ і ГПУ провели 29 обшуків в службових приміщеннях "Київпастрансу" і вдома у співробітників підприємства в рамках розслідування кримінальної справи за підозрою в розтраті і привласненні бюджетних грошей. Загальний обсяг виведених коштів оцінюють приблизно в 30 мільйонів гривень. Проте офіційно встановлено, що протягом останніх 11 років на КП "Київпастранс" вкрадено понад 3 мільярдів гривень.

Звідкіля взялася ця сума? Зокрема, з оборудок при проведенні тендерів. Нерідко їхніми переможцями ставали підприємства, які погодилися заплатити "відкат" у розмірі 7-10% від вартості тендеру. Так, 31 травня 2017 року "Київпастранс" оголосив тендер на покупку 40 трамваїв на майже 2 мільярда гривень. Але технічні вимоги були такі, що підходили тільки польські трамваї Pesa. Чому саме Pesa – зрозуміло: часто списаний за кордоном транспорт потрапляє в Україну через російських посередників. Зауважу, що в рамках цієї кримінальної справи жодного з керівників "Київпастрансу" станом на сьогодні не притягнуто до відповідальності.

Між тим офіційна причина збільшення вартості проїзду – необхідність підвищити зарплату водіям міського транспорту і забезпечити розвиток галузі. Нині значна кількість водіїв виїхала до Польщі – в пошуках кращої долі .

Зарплата водія в Польщі – приблизно тисяча євро. У нас – майже в три рази менше. У "Київпастрансі" близько 800 водіїв не вистачає. Великому числу наших водіїв також потрібно піднімати зарплату. Нам треба ремонтувати ескалатори. У минулому році ми закупили 100 нових автобусів, закупили 40 трамваїв п'ятого покоління. Плануємо далі оновлювати рухомий склад. У нас не вистачає грошей: у 1,8 мільярда гривень бюджету міста обходяться дотації на транспорт. Наше завдання – щоб якість послуг підвищувалася, – стверджує голова Києва Віталій Кличко.

Читайте також: Беспилотные авто и сarsharing. Как технологии изменят транспорт

Схоже, градоначальник лукавить, бо невідомо, чи стануть послуги кращими. А от корупційний спрут, який міцно пов’язує Хрещатик, Банкову та вулицю Грушевського, точно збагатиться. Без нього коштів вистачило б і на зарплати, і на ескалатори, і на автобуси. Проте гроші течуть "повз касу" – до приватних кишень. І, враховуючи апетити їхніх власників, ці бездонні кишені ніколи не наповняться.

До речі, згадуючи всі методи збагачення в царині комунального транспорту, додам насамкінець й відсутність ясності у питанні пільговиків. Точної їхньої кількості не знає ніхто, й це дає можливість департаменту транспорту стягувати які-завгодно суми на компенсацію проїзду пільговим категоріям. Облік пільговиків, а ще краще монетизація пільг поклали б край безсоромній наживі та дописуванню зайвих нулів. Однак й цього ніхто не робить. У підсумку комунальний транспорт Києва перетворюється на такий розсадник та заповідник корупції, котрі важко було б навіть уявити, враховуючи специфіку данної сфери.

Але є й відносно обнадійлива новина: від 18 липня поточного року оскарження нових тарифів знаходиться в Окружному адміністративному суді Києва. Як зазначають позивачі, при ухваленні відповідного рішення Київрада припустилася відразу кількох серйозних порушень: не провела аудит та громадські слухання (як це передбачає закон про місцеве самоврядування), а також не розглянула альтернативні пропозиції. Крім цього, рішення про підвищення тарифів було оформлено у формі розпорядження – Віталій Кличко, таким чином, перебрав на себе повноваження всього депутатського корпусу.

Чи буде матиме успіх подібний позов, спрогнозувати тяжко, адже продажність української Феміди відома не менше, аніж корупційні нахили депутатів всіх рівнів. Проте спроба відновити справедливість є, без сумніву, схвальною. Шкода лише, що походить вона не від тих осіб та інституцій, котрі покликані стояти на сторожі цієї самої справедливості.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram