Хочу посперечатися з тими, хто вважає томос, автокефалію, хресні ходи й інші подібні речі неважливими в сучасному світі. Всі ці речі неважливі для людей із модерним мисленням – атеїстів, гуманістів, агностиків.

Але ми живемо в Україні, де людей із модерним і постмодерним (як же ж я не люблю це слово, але іншого нема) мисленням є лише 20% разом. А решта 80% мусить знайти причину жити разом в одній країні. Історія, мова, культура є важливими причинами, але недостатніми:

а) історія різних частин України різна, часом суперечлива;

б) мова після русифікації, суржикування та внаслідок переселень не завжди чиста українська, а часом навпаки, дуже російська; 

Читайте також: Історичне значення й вага томосу

в) культура або тхне совком і телеканалом "Інтер", або відгонить середньовічним селом чи навіть трипільськими горщиками, а модерна культура космополітична, в той час як модерна українська культура постане лише протягом життя найближчого покоління.

Іншими словами, українська історія, мова й культура сильно травмовані імперіями й від цих травм іще не відновилися.

Модерні нації формуються таким чином, що люди, які живуть на певних розлогих теренах, починають уявляти себе однією нацією (Сергій Плохій у книзі "Брама Європи" чудово описав цей процес; хто не читав, читайте обов'язково). Але модерні нації творяться здебільшого з людей із домодерним мисленням. І тут релігія відіграє дуже важливу роль. Релігія свого часу була найважливішим фактором формування української окремішності від поляків. Сьогодні для таких самих людей (нащадків) вона грає важливу роль формування української окремішності від Москви.

Читайте також: Битва за томос: п'ятий елемент української автокефалії

Тому автокефалія Української церкви, як не парадоксально, є найважливішим чинником формування модерної української нації, а її значення виходить далеко за рамки одного покоління.

(У релігієзнавстві я нічого не розумію, але непогано розуміюся на еволюції мислення та державотворенні.)

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram