«Єднання» – це український евфемізм слова «підпорядкування». Коли політик пише «давайте єднатися», це значить «давайте ви мені підпорядкуєтесь», або «давайте я вас очолю».

У відповідь на небажання, політик пише «чомусь люди не хочуть єднатися», тобто «чому ви не хочете, бляха, щоб я вас очолив!». Це максимально яскраво відчувається.

Читайте також: Об'єднання в процесі перезаснування

Позбутися карго-культу про якесь миттєве ефемерне «єднання» – це теж важливий крок, ключовий чинник суспільного дорослішання.

Єднання – це не про мантри. Це доволі складний, довгий процес, якому треба вчитися. Це постійний процес узгодження позицій.

Не можна раз і назавжди об‘єднатися за все добре проти всього поганого. Тому що навіть саме формування уявлень про те що є добре і що погане – це теж процес, постійні зміни, незгода, погодження, усвідомлення тощо.

Читайте також: Середній клас – бажана здобич для наших політиків

Єднатися теж треба вміти. Окрім умінь, для єднання потрібен час, ресурси, натхнення та велике бажання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram