Я часто буваю у відрядженнях у різних українських містах і щоразу, висвітлюючи тему про ситуацію в регіонах, мене приємно дивують деякі місцеві активісти, волонтери, журналісти й нові обличчя, які на хвилі Майдану потрапили у владу в своїх містах, пише у своєму блозі на "Новому часі" журналістка Христина Бердинських. Бо вони працюють зовсім в інших, складніших умовах, ніж їхні колеги в Києві. Після Революції гідності борців із корупцією та беззаконням на місцях,чи просто тих, хто публічно називає речі своїми іменами, побільшало. Та на цьому добрі новини закінчуються.

Зазвичай ситуація має такий вигляд. Є якийсь впливовий місцевий олігарх, чиновник чи депутат, який вважає себе королем області чи міста. Він уміє домовлятися з усіма (новими та старими елітами) про сфери впливу, хто і що контролює та який департамент очолює. Має добрі та конструктивні стосунки з місцевою прокуратурою, поліцією, хоча саме вони мали би розслідувати діяльність таких царьків. Є ще зовсім поганий варіант, коли ці впевненні у своїй безкарності люди працюють у правоохоронних органах.

І в принципі у цих царьків все чудово, і до міських рад вони знаходять підходи, та час від часу їм псують нерви й настрій громадські активісти, журналісти чи люди з активною проукраїнською позицією. Вони щось розслідують, з’ясовують, проводять акції протесту.

Найгірше, що багатьом мешканцям регіону байдуже, яку інформацію знаходять ці люди. Вони все ще становлять виняток із загальноприйнятих правил. А в Києві їхні прізвища тим паче маловідомі. Проте на регіональному рівні бандити добре знають, де вони живуть, коли йдуть на роботу й повертаються додому. Це небезпечно – маємо цьому вже дуже багато підтверджень.

Читайте також: Полювання на активістів: це вже не збіги й не тенденція, а система

Так, уранці 31 липня в Херсоні невідомий чоловік облив сірчаною кислотою Катерину Гандзюк, керівницю справами виконавчого комітету в Херсонській міській раді.

Приклад Гандзюк мав би надихати багатьох. Це нове обличчя в херсонській політиці. Вона не лише відома активіст,ка але й людина, яка не побоялася відповідальності, пішла працювати у владу й попри це не мовчала про ситуацію в Херсоні, зокрема, у правоохоронних органах. Її критика завжди гостра, безкомпромісна й емоційна.

Гандзюк публічно звинувачувала в корупції начальника управління захисту економіки Нацполіції в Херсонській області Артема Антощука. Боролася із проросійськими організаціями й розповідала про всілякі корупційні зловживання, часто не добираючи цензурних слів.

Це, звісно, підстава для оптимізму, якби на Катерину не напав невідомий злочинець біля під’їзду. Й замовники цього нападу частково досягли своєї мети. Навряд чи вони залякали активістку, але зараз вона фізично не в змозі працювати та щось викривати, бо перебуває в лікарні з опіками. Її перевезли з херсонської реанімації до київської. Спочатку злочин кваліфікували як хуліганство, та після розголосу в соціальних мережах і медіа правоохоронці перекваліфікували напад на замах на вбивство.

Читайте також: Вбивство "Сармата": чотирьом затриманим повідомили про підозру

У червні, знову ж таки в Херсоні, невідомі скоїли напад на Сергія Нікітенка, журналіста видання "Мост" та активіста руху "Чесно". А в Одесі того ж місяця напали з ножем на Віталія Устименка, активіста Автомайдану та члена Ради громадського контролю НАБУ. У Харківській області у червні знайшли мертвим активіста, який боровся з корупцією. Поліція повідомила про його самогубство. Місцеві мешканці в цю версію не вірять. І це тільки події одного місяця.

Серед останніх прикладів – київський. Віталія Шабуніна із Центру протидії корупції нещодавно облили зеленкою біля будівлі САП.

А в день нападу на Гандзюк у Бердянську застрелили ветерана АТО та громадського активіста Віталія Олешка. Виконавців убивства швидко затримала поліція.

Звісно, кожен випадок нападу на активіста – це окрема історія. Замовники радше за все в кожному регіоні різні, мотиви, можливо, також. Але складається враження, що цих нападів усе більшає, тому що зловмисники відчувають загальну атмосферу в країні – так можна, це просто й за це нічого не буде. Облив зеленкою, ну і що. Підрізав ножем, отримав гроші й пішов додому. Київ не втручається. Із місцевими царьками простіше домовлятися про співпрацю на виборах.

Ці акти залякування місцевих активістів можна зупинити, тільки якщо в кожному випадку буде проведене ретельне розслідування. І коли виконавці й замовники отримають справедливе покарання. Люди, які боряться із корупцією в регіонах і викривають місцеві мафії, заслуговують не тільки на повагу, але й безпеку.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram