Тих, хто хоче стати юристом, у 50 разів більше ніж потенційних математиків. Водночас кожен десятий українець прагне отримати додаткову освіту. Змінили думку чи самовдосконалюються? Навчання протягом життя – це світовий тренд, пише у своєму блозі на "Новому часі" співзасновник освітніх курсів Prometheus Іван Примаченко. Економіка швидко змінюється, а тому люди змушені підвищувати кваліфікацію чи навіть отримувати нові професії.

Та з іншого боку є суто українська специфіка. Станом на 2017 рік 80% українців отримали вищу освіту, 60% з них – державну. І це має вигляд як шведський стіл і совєтські туристи: побачивши вперше стільки їжі в одному місці, люди починають набирати все більше, виносять із собою, накопичують у номерах. І так в Україні не можуть заспокоїтися вже 28 років. Люди бачать – є безкоштовна вища освіта. Незрозуміло, навіщо вона треба – але раз лежить, значить можна взяти.

Є думка, що у всьому винні роботодавці, які вимагають диплом навіть там, де він не потрібен. Та, як на мене, це проблема курки і яйця.

Читайте також: "Фізики" закономірно програють "лірикам"

У нас існує величезне знецінення дипломів. З одного боку, роботодавців можна зрозуміти: таким чином відсіюють зовсім неадекватних людей, які не змогли здобути освіту навіть за таких умов. З іншого – найчастіше такі вимоги є абсурдними, бо диплом майже нічого не говорить, але в такий спосіб роздувають бажання хапати їх іще більше.

Та вирішити цю проблему можуть не роботодавці, не люди, а держава, яка просто зменшить величенну роздачу дипломів, а вивільнені гроші сконцентрує на вишах, які залишаться. І в такий спосіб зробить їх якіснішими.

Наразі величезна маса української освіти неякісна. І зрозуміло, що після закінчення вишу люди починають шукати щось якісне. Зрештою, обираючи професію, вони виходили з того, де буде краще навчатися чи що їм доступно.

І ось маємо – на право та філологію подали по 60 тисяч заявок.

Люди думають, що ці предмети підуть їм легше. І, як на мене, це відображає глибоку кризу викладання математики та природничих наук в українській школі. Із гуманітарними науками як буває? Не зрозумів одне, не зрозумів інше, але якось орієнтуєшся. Із математикою інакше – не збагнув першу тему, потім другу й на третій вже просто випадаєш. Величезна кількість людей банально бояться фізики й математики, бо розуміють, що коли навіть вступлять на ті факультети, то просто вилетять. Або ж навпаки – деякі вчаться швидше, а тому змушені нудьгувати, втрачають інтерес.

Читайте також: Добрий господар, вільний ринок та енергонезалежність: у чому хибимо

З іншого боку, я погоджуюся, що у професійному житті все важливішими стають загальнолюдські навички: вчитися самостійно, працювати в команді. А також бути психологічно автономним – тобто ставити цілі та складати план їхнього втілення, а не просто виконувати накази, як часто-густо вчать в українських та й узагалі всіх стандартних школах у світі. А втім специфічні навички очевидно залишаться важливими. Як ти не вивчай критичне мислення, а це не замінить вміння програмувати й оперувати.

То як зрозуміти, ким хочеш бути?

Єдиний можливий підхід – спробувати провести експеримент. Дитина визначає кілька цікавих для неї професій – і бажано зробити це не в 11-му, а бодай у 9-10 класі. Затим разом із батьками складає список експериментів, які допоможуть зрозуміти – а чи справді мені подобається ця професія, чи лише ідея про неї? Можна прийти тематичні онлайн-курси, можна спробувати волонтерські проекти, стажування.

Так стане зрозумілим – це ваша професія чи фантазія, яка згодом розіб’ється об реальність.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram