MENU

Добрий господар, вільний ринок та енергонезалежність: у чому хибимо

1638 0

Спалахнули тут в інтернетах баталії щодо того, що школярі несуть десятки тисяч заяв на вступ в університети на філологію, право, журналістику, менеджмент, психологію та маркетинг, а на фізиці прагнуть навчатися лише 764 особи, на металургії - 333, на атомній енергетиці - 221 (допис із вражаючою статистикою тут).

Я побачив у цій ситуації наслідки багаторічного курсу держави на ігнорування життєво важливих для неї сфер, зокрема небажання підтримувати високотехнологічну промисловість. Державні підприємства електроніки, хімії, механіки – були вирізані на металобрухт, а умови для появи подібних приватних – не були створені, бо нащо розвивати індустрію, якщо експорт олії, зерна та курятини вкупі зі сферою послуг непогано годують?

Нехай про недоліки сировинних економік пишуть фахівці, але суть у тому, що роками нашій країні були конче потрібні люди, які то все гарно продають, перерозподіляють грошові потоки, а також ті, що доступно й гарно пояснять громадянам, що так і треба.

Логічно, що батьки з дітьми не ідіоти й не бажають витрачати багато зусиль на навчання, щоб стати злидарями-фізиками/математиками, а прагнуть просто задешево "придбати" диплом про вищу освіту, аби менеджерити/маркетингувати або просто вивчити іноземну мову й гайнути в ніби кращий світ.

Сумно? Так. Але сумнішим є ставлення окремих співвітчизників до такої ситуації.

Зіштовхнувся тут я в коментарях із одним айтішником, який мовив чарівну фразу:

– Якщо фазівець мало отримує, то він просто не потрібен ринку.

Мовляв, трагедії немає, ринок все відрегулює, і якщо ядерний фізик мало отримує – туди йому й дорога.

"Ех, як просто все в голові в деяких людей!" – подумалося мені і пригадався 2014 рік, коли солдат-контрактник отримував, за словами Юлія Мамчура, 2400 гривень, а командир авіабригади – 9400. Низькі зарплати? Так. Отже, судячи з логіки вільного ринку, такі фахівці нам не були потрібні.

Це сьогодні нам очевидно, що всі, хто так вважав, зокрема розпродував військове майно, бо нащо нам танк – він же поле не оре! нащо нам полігон? краще його забудувати житловим комплексом! – є або тупими людьми, або зрадниками (до речі, коли вже будуть перші ув'язнення?)

Але ж яка гарна була у цього прибічника ринкових механізмів картинка, так?

Початок війни з Росією наочно продемонстрував хибність спрощеного імбецильного погляду на світ. Звісно, ринок усе "відрегулював", але... якою кількістю життів? Там якийсь прайс є в такого вільного ринку? Чи показники ринкової ефективності, чи як воно там зветься?

Нині, слава Лептонному богові, крім відверто проросійських "партій за мир", не виникає жодної думки, що армія може фінансуватися за залишковим принципом, аби якась була.

При тому, що ринок все регулює, але нема армії – немає ринку. Це аксіома. Не український ринок має визначати зарплатню у Збройних силах. Її має визначати геополітичне становище, холодний розум керманичів держави та тверезий погляд у майбутнє.

Можна сказати навіть сміливіше: так, ринок дійсно все регулює, але глобальний. І якщо ти обміняв свій вогонь і меч на гроші, то не ображайся, що ці ж гроші в тебе згодом заберуть ті, хто береже та плекає свій вогонь і меч. Особливо, коли ти живеш поруч зі свинособачою країною.

Читайте також: Atlantic Council: Зяюча пробоїна в системі національної безпеки України, наявність якої замовчують

(До речі, в деяких поборників вільного ринку періодично виникає думка, що армія як державна структура не потрібна. Що в часи війни можна швиденько скидатися грошима, купувати іноземну зброю, винаймати найманців і боронити землю. Якщо навіть не чіпати питання ембарго на постачання зброї країні, що воює, розумні люди вбачають хибу в такій логіці, бо протистояти регулярній російській армії може тільки регулярна українська. І я особисто сумніваюся, що в такій вигаданій реальності автори подібних ідей першим же літаком не дременуть у країни, що перебувають під парасолькою НАТО. Так, я чудово пам'ятаю, як окремі українські компанії з іноземним капіталом швиденько перевозили у 2014 році своїх працівників або на захід, або ближче до нього. Було-було).

Але це була лише аналогія. До чого ж тут фізики? Нехай солдати нам і потрібні, але якщо ринкові нині не потрібні атомники чи металурги, біологи та хіміки – може, ну їх до біса? У нас немає нормальної промисловості , біологічних загроз і генної інженерії – теж, атомні станції наче поки працюють. Коли буде брак цих фахівців – їхні зарплати злетять до небес, і вони виникнуть/повернуться в Україну тощо.

Нащо робити трагедію з низького бажання вступати туди, де вчать опору матеріалів чи електричним ланцюгам?

І отут ми знову повернемося до армії.

Коли постало питання запуску виробництва на одному з військових заводів, від продукції якого наші співвітчизники в захваті, а російські окупаційні війська помітили зростання смертельних випадків у своїх лавах, виявилося, що волею вільного ринку в нас розвалена профтехосвіта, а інженерна перебуває в жалюгідному стані. І нашкребти молодь, яка розуміє, що таке допуск/посадка та з якого боку підходити до верстата, неможливо. Керівництво заводу задумливо мандрувало від оселі до оселі ветеранів заводу, які давно вийшли на пенсію, і вмовляло їх повернутися, аби навчити молодь. Питання зарплатні вже не стояло, але з вулиці людей набрати було неможливо. Зробили, запустили, але часу (читай – життів/можливостей) було згаяно немало.

Коли в іншого заводу виникли проблеми з певними сплавами для певних видів озброєнь, виявилося, що вся наявна технологія – в Росії, а фахівці, здатні її відтворити, – давно померли або емігрували. Ага, й таке буває. За логікою вільного ринку вони виявилися потрібнішими десь в умовній Німеччині. (це, до речі, цікавий парадокс, коли "непотрібні фахівці-невдахи в Україні" із зарплатні в чотири-п'ять тисяч гривень переїздять в Європу на таку само зарплатню, тільки в євро, і стають "потрібними"). Із півдня на північ, зі сходу на захід об'їхали генерали Неньку, ладні були платити живі гроші, проте всюди їм казали, що на відпрацювання такої технології потрібен час, колектив, знання. Теж зробили, провели дослідження, бо, слава Лептонному богові, ще лишилися в Україні науковці. Але якою ціною? Знову втратили купу цінного часу.

Ще одному заводові, що робить деталі для наших бойових пташок, знадобилися сплави певних легких металів. Але потрібна сировина. А її немає, бо ж підприємство, що сировину виробляло, було виведено зі складу стратегічних і, згідно з найкращими заповітами вільного ринку, продане росіянцям та вирізане на металобрухт, а специ пішли десь у вільний ринок. А от нема чого нашим пташкам літати. Звісно, дяка нашим партнерам, і тут видряпались. Проте... ну, от скажіть, чи ми не ідіоти?

Я скажу більше – один із заводів досі не може дещо почати виробляти, бо в нас а) немає технології, б) немає фахівців і головне – в) навіть закордонні партнери не дуже хочуть нам ту технологію передавати. Бо ж вільний ринок, і вони мають на те право. Ніхто нічим нам не зобов'язаний.

Окей, що з невійськовою сферою?

Поговоримо про атомні реактори. Вони ж працюють?

Чули новину, що третій енергоблок Південноукраїнської АЕС повністю перевели на ядерне паливо компанії Westinghouse?

Ні, бо це ж не "зрада".

Нагадаю, що всі українські реактори були збудовані за часів СРСР і працювали суто на російському ядерному паливі. Це була російська "ядерна голка", нічим не слабша за газову, бо наші АЕС дають понад 50% електрики в країні, а в кризові періоди 2014-2015 років – давали до 60%. Також нагадаю, що електрика в нас іще й експортується, а це притік долярів у країну.

Так от, саме науковці й інженери позбавляють нашу країну залежності від країни-агресорки. Цей процес – набагато складніший за заміну бензину А80 на А95 у паливному бензобаку. Сотні найрозумніших фахівців НАЕК "Енергоатом", фізиків-ядерників, зокрема фахівців Науково-технічного комлексу "Ядерний паливний цикл" Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" та Інституту ядерних досліджень НАНУ тощо, день у день мудрували, тестували, перевіряли, випробовували і... зробили!

Нині в шести із 15 атомних реакторів АЕС України частково працює неросійське паливо. І ця кількість зростатиме, прибираючи з горлянки нашої держави руку Кремля.

Також принагідно додам, що саме науковці й інженери врятували нашу країну від повної зупинки енергоблоків, бо вони випрацювали гарантований ресурс, а російських фахівців для подовження ресурсу запрошувати вочевидь не комільфо. Ні за які гроші (докладно тут). За умовами вільного ринку можна було б запросити сюди іноземних фахівців, але скажіть: якщо адепти вільного ринку, що переважно сидять на ФОПах 3-ї групи і сплачують аж (!!!) 5% податків у бюджет, жаліються, як складно їм тримати власних вчених-ядерників із зарплатнею в 5 тисяч, то звідки вони візьмуть гроші на французького ядерника, який отримує так само, але в євро?

Однак, реальність така, що ядерник справді не потрібен. Це не айтішник сказав. Це продемонстрували батьки й діти, що відмовилися вступати на цей фах. Чи не виявиться з часом, що доведеться ходити та збирати ветеранів АЕС/ядерного Інституту, аби вони навчили молодь відрізняти уран-235 від урану-238?

Смішно? Мені ні.

І все те саме стосується матеріалознавців (трубопроводи газотранспортної системи чи мости), вірусологів і мікробіологів (не тре' пояснювать, сподіваюся?), енергетиків (у нас є ще ТЕС) тощо. Звісно, десь краща ситуація яз приватниками й вільним ринком, десь гірша.

То до чого тут добрий господар?

Знаєте, якщо уявляти країну, як подвір'я з будинком, то розвинені країни на своїй території ще мають сарай, де завжди зберігаються речі, які просто зараз не використовуються. Бо там, у куточку, десь є генератор і фахівець, що його обслуговує. Так, електрику вільний ринок нам дешевше поставляє із сусідньої вулиці, але свій генератор – це національна безпека.

Отут у нас ровер і невеличка майстерня. І лопата для відкидання снігу. І сани. І корова в нас своя. А отут – резервний посівний фонд. І до того всього в нас є механік, зоолог, агроном і фахівець-ботанік. Якщо раптом втратимо насіння в пожежі, нам ботанік хоча б порадить, що придбати в сусідів. До речі, вогнегасник теж є.

А отут, у коморі, кулемет. НАТО? То добре, й ми згодні. І взагалі ми за мир і хрущів. Але кулемет у нас свій. І о-о-о-о-он там якась залізна величезна штука та поруч хлопці з дозиметрами. Ні, що ви, атомної бомби в нас немає, але в разі чого – ми її застосуємо (с).

А бідні й дурні країни живуть за принципом "якщо наразі в нас у хаті дах не протікає, то парубок із молотком нам точно не треба. Їдь працювати до сусідів"

Вибачте, що дуже примітивно (дуже, аж самому неприємно), але враховуючи рівень окремих дискусій та думку наших окремих громадян, що держава їх постійно обкрадає податками на утримання нібито непотрібних людей, саме те.

То я до чого все те пишу?

Час усвідомити, що у вільний ринок треба (!) і можна бавитися. Але лише у випадку, коли ви тримаєте крамницю із продажу кольорових кульок і сувенірів. Коли ж мова йде про фахівців стратегічних галузей, яких у масштабах країни насправді дуже мало й на підготовку яких потрібні реально роки навчання, а не молебні/списування/імітації наукової діяльності, за висловлення думок про "непотрібність" таких фахівців, бо, бач, у держустановах/підприємтсвах/організаціях дивні тарифні сітки, слід цікавитися у промовця, чи він пітекантроп, чи працює на ФСБ. Вибачте, але як є.

Читайте також: Провідні корпорації світу переходять на "чисту" енергію

І ще одне.

Дуже часто згадують розмір ВВП і те, що в нас надто бідна країна, аби тримати таких дорогих фахівців. Промовчимо про те, що уявна дорожнеча потім компенсується кров'ю добровольців чи героїзмом ветеранів праці, які ще не померли.

Маніпуляція з ВВП дійсно прекрасна, проти неї важко заперечувати. Якби не було одного але. Низький ВВП не дозволяє платити гідну зарплатню умовним інженерам, однак гроші на дотації олігархокосюкам – завжди є. Чи то війна, чи то мир надворі – свої мільярди вони отримують. 

Тому всі притягнення ВВП у цю розмову є цинічною брехнею.

Я вже мовчу про хронічну нездатність притягнути до відповідальності затятих корупціонерів і повернути накрадене, якого б вистачило на гідні зарплатні у стратегічних галузях.

Однак депутати, міністри, чиновники, речники, піарники, що виправдовують цю ситуацію складнощами законодавства, зволіканням чогось там і десь там, – просто відпрацьовують те, що треба відпрацювати. Бо коли терміново потрібно заборонити пальмову олію, що є ідіотизмом, – є і час, і голоси, і натхнення.

Тримайте розум холодним і пам'ятайте, що сфера послуг, туризму чи умовної філології може бути як завгодно великою, прибутковою. І те все треба. Безумовно. Але лише за умови, коли у вас працюють атомні енергоблоки, виплавляється броня, збираються власні двигуни та стволи для гармат.

У 2014-му році ми просто пройшли "по краю" – на героїзмі та трудовій звитязі (угу, як би пафосно це не звучало). Так не має бути. У країні все має розвиватися комплексно.

Подивіться на розвинені держави й поґуґліть, які виробництва вони старанно плекають і бережуть фахівців, а які за умовами вільного ринку дійсно виводять у треті країни, як неважливі.

Брелок "Ейфелева вежа" по 20 євроцентів за штуку є чи не головним атрибутом туриста в Парижі і виробляється він у Китаї, однак швидкісні поїзди чи літакобудування – своє французьке.

Може вже годі бавитися, га?

Економіка в Україні починає зростати, і якщо брак інженерів для оборонки вже давно очевидний, то в найближчі п'ять років ми матимемо справу із браком розумних людей, що розуміються на композитах s нанотехнологіях. А ми змушені будемо включитися у війну економік світу, модернізувати країну, розвивати промисловість і технології.

І розумні люди, що знають інтеграли, стануть потрібні.

Хоча, може, я помиляюсь, і в еліт інші плани, й ми продовжимо пишатися лише експортом олії та курятини?

Нащо тоді це все?

P. S. Окремо зауважу. Гуманітарні науки абсолютно настільки ж важливі, наскільки важливі технічні. Бо мало виробляти зброю чи реакторні збірки. Важливо усвідомлювати, хто твій ворог, а хто друг, а без розуміння суспільством, що таке справжня свобода, рівність, права тощо – це неможливо зробити, і та сама російська пропаганда намалює нам чудовий вигаданий світ, за яким окремі кретини вже побігли. Але. Це стосується лише справжніх, а не імітованих гуманітарних наук. От зі справжністю, враховуючи постійні плагіатні та псевдонаукові скандали, в нас проблеми. І мені шкода оті десятки тисяч абітурієнтів, що витратять час на імітацію навчання.

Але переможемо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Антон СЕНЕНКО


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини