У науково-популярних блогерів запалахкотіло. Хтось злив їм дані, на які університетські спеціальності подавали заяви абітурієнти цього року, і вийшло, що найбільше – на філологію, а чи не найменше – на ядерну фізику, пардон – атомну енергетику, пише для "Тижня" Антон Санченко

Філологія –  59 789 заяв. Прохідний бал – 165,4.

Атомна енергетика – 221 заява. Прохідний бал 153,5.

Цей просто собі факт, який варто було б осмислити, несподівано актуалізував у фізиків і "долучених до них" айтішників якісь печерні інстинкти й популярний в 1960-ті роки в СРСР конфлікт між "фізиками й ліриками". Тоді, правда, все було геть навпаки:

"Что-то физики в почете, что-то лирики в загоне."

Апокаліпсис! Не буде кому працювати на АЕС. На мою скромну спробу дізнатися, а скільки всього інженерних вакансій відкрито на чотирьох українських атомних електростанціях, "фізики" не відповідали, й у мене в коментах самі робітники станцій, серед яких знайшлися поети, порахували, що таких посад за штатним розкладом на всіх станціях при п’ятизмінній роботі десь 150 на всю країну. Думаю, навіть якщо ці цифри занижені в кілька разів, ніхто не збирається заповнювати вакансії випускниками одного року.

А очевидний факт, що вчительок мови й літератури та викладачів іноземних в Україні, де половина громадян не може розмовляти українською, а тут ще й безвіз, треба трохи більше, ніж ядерних фізиків, робить просто безсумнівним. В Україні 16,9 тис. самих тільки середніх шкіл. Це теж рівнозмірно з кількістю заяв абітурієнтів.

Читайте також: Добрий господар, вільний ринок та енергонезалежність: у чому хибимо

Це не заперечує того, що в освіті можуть бути і є перекоси, але відтерміновує апокаліпсис, яким нас хотіли налякати, і на тому спасибі. До того всіх, кого треба, вже налякав Чорнобиль.

Але тут виявилося, що чи не всі технарі чомусь дуже зверхньо вважають філологів недолюдьми і їх курвить не апокаліпса як така, а сама ситуація, коли в Україні найбільше заяв подано на філологічні факультети "бо там легко, для галочки", а на фізику ніхто не йде "бо там думати треба".

Ще й прохідний бал на "дурних філологів" треба вище.  Тож я винесу сюди з тієї емоційної дискусії таке:

1) Я був технарем (радіотехніка, гідроакустика), а потім вчив філологію (українська мова, комп'ютерна лінгвістика) і не помітив, що філологію вчити легше. Навпаки, всі фізики з їхніми постулатами – діти порівняно з тими теоріями, які доводиться вибудовувати, щоб пояснити такий "простий" феномен, як мова (система систем, синхронний і діахронний аспекти, історичну граматику тощо). Зрозуміти скінченність швидкості розповсюдження електромагнітних хвиль (постулати Максвелла), як на мене, легше, ніж те, чому справджується в написаних людиною текстах (ось і в цьому теж) закон Ципфа про розподіл частот уживання слів.

Вже сама кількість книжок, які необхідно прочитати, на філології перевалює за тисячу за п’ять років, не рахуючи підручників,. Причому – найкращих умів людства. Це, хай там як, дається взнаки, кількість переходить у якість. Принаймні гарно підвішує язик і вчить структурувати свої висловлювання.

2) Поки був технарем (радіотехніка, гідроакустика) доводилося місяцями "сидіти на бичі" в Керчі, хоча в СРСР "безробіття не було", відколи отримав диплом філолога, не був безробітним ні дня (винесемо поки за дужки зарплату й гонорари, мистецтво вимагає жертв), звідколи пішов на власні хліби – просто не можу піти у відпустку. Крім того, одного дня моя чудова технічна спеціальність тупо закінчилася завдяки... технічному прогресові. Конкретно мій шмат хліба забрали мобільні телефони й супутники ІНМАРСАТ. Коли я вступав на радіофакультет мореходного училища – на це не було ще ні найменшого натяку, й передбачити це не зміг жоден фантаст. За 10 років спеціальність зникла. Тому не лякатиму інших технарів щодо їхніх перспектив, скажу тільки, що це станеться несподівано.

Читайте також: Письменник: Мовний кордон – один із головних чинників виживання України

3) Так що не треба тролити філологів біржею праці й "вільною касою" в "МакДональдзі", все точно навпаки, поговорити – базова людська потреба, й усе пов’язане з мовою – і якесь репетиторство до ЗНО чи з іноземної мови на TOEFL, і якась редактура чи переклади – тут завжди є і будуть, поки люди спілкуються словами й буквами й остаточно не перейшли на смайли та стікери. Мабуть, абітурієнти це підсвідомо відчувають, бо свідомої профорієнтації та прогнозування потреб у нас нема.

4) І це ми ще не розглядали питання, куди ж будуть спрямовані оті вивільнені робототехнікою від важкої праці зусилля людей. А ось саме сюди – у власну творчість, зокрема красне письменство, бо в основі всього, створеного людиною, лежить текст. Чомусь згаданому законові Ципфа підлягають не тільки статті в журналі й дописи у фейсбуку, але й розподіл населення між найбільшими містами одної країни. Ми всього лише літери на сторінках наших міст у книзі України. Змиріться і просто знайте.

5) Відкрию один секрет: фізики зникли саме тому, що про них перестали писати лірики.

Тож коли кілька років тому я зустрів серед персонажів книжки молодого автора Остапа Соколюка "Ені" екстравагантного фізика-теоретика, я просльозився, як над забутим смаком дитинства – морозивом "Каштан" за 28 копійок, так він мені нагадав, як круто бути фізиком і тлумачити дурному читачеві простими словами теорію струн. А ви, фізики, коли востаннє читали книжку про фізика? А коли ви востаннє таку книжку написали? Про Франческу Доржа Бату не в число, це про космонавтів. А для і про філологів все, що треба, вже давно написав Жадан.

6) Ну й останнє. Коли в філологині не йде в лад ані із творчістю, ані з роботою, вона завжди може вдало вийти заміж, бо (див п.1) перечитала всі найкращі любовні романи людства, ще й їх проаналізувала та склала з них іспит про Меджнуна й Лейлу суворому професорові Мушкудіані.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram