Протягом вихідних всі телеканали та соцмережі доклались до поширення відео з Одеси на якому "подруги" жорстоко б'ють дівчинку.

На таке дивитись морально важко, але якщо не поширити, то до розслідування може не дійти.

Проблема є, проте подібні відео спотворюють реальну ситуацію і справляють враження ніби вся молодь така – "що ж це воно коїться".

Міфи і реальність підліткової злочинності в Україні (коротко).

– кримінальна активність підлітків, справді, у 10 разів вища ніж у дорослих;

– ріст злочинності неповнолітніх в Україні перевищує показники народжуваності. Це означає, що до вчинення злочинів вдається все більша частина осіб, які не досягли 18 років, з загальної їх кількості.

– вік найвищої кримінальної активності 16-17р.р.

Читайте також: Побиття школярок у Чернігові: групі підлітків загрожує обмеження волі або тюрма

Але це міф, що в СРСР такого не було. З 1972 по 1991 в УРСР злочинність неповнолітніх зросла втричі. І піонерська організація з проблемою дозвілля підлітків не впоралась. І жорстокість тоді була, просто її не фільмували на смартфони і не викладали в інтернет.

Росла злочинність неповнолітніх і в незалежній Україні аж до 2006. Потім поступово почала знижуватись і набула більш менш стабільних прогнозованих показників. 

Але – і це другий міф – знижуватись почала не за рахунок покращення в країні і не за рахунок роботи правоохоронних органів, а тому що катастрофічно впала народжуваність на початку 90-х. Тобто до 2006 виросло вже значно менше підлітків ніж було ще років 10 тому.

Крім того, на формальне зменшення злочинності неповнолітніх вплинули зміни у кримінальному кодексі. Збільшилась сума крадіжки після якої настає кримінальна відповідальність. А неповнолітні найчастіше вчиняють саме крадіжки. Тобто більшість з них після змін у законодавстві стали нести адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

Хто винен у тому, що неповнолітні вчиняють злочини? Всі – батьки, школа, держава і суспільство в цілому. Злочинність неповнолітніх – це дзеркало суспільства і його найближче майбутнє.

Просто порівняйте загальноосвітні школи і музичні. В музичних школах діти не б'ються, бо їх дозвілля сплановане батьками, бо їх світогляд і коло інтересів постійно розширюється.

По-друге, дитина відтворює ті алгоритми поведінки, які найчастіше бачила в своєму житті.

Читайте також: Спілкуйтеся з дітьми! Випитуйте! Дізнавайтесь, що їх бентежить. Я знаю по собі, наскільки це важливо – Притула

По-третє, система шкільної освіти не дає можливості людині поважати себе та заслужити повагу в колективі, якщо вона погано вчиться. В наших школах досі таврують дітей оцінками, як і батьків на зборах. А це спонукає дітей до інших способів привернення уваги.

В нас школи самі провокують ці "розборки", бо з першого класу їх вчать не "стучати" вчительці. Вчителька не втручається у дитячі суперечки. А мусить бути навпаки. Вчитель повинен бути медіатором. Вчитель – це, як для дорослих, суд. Краще ж суд ніж самосуд. А наших дітей постійно вчать самосуду – самі розбирайтеся.

Можна писати ще багато чого на цю тему, але формат фб не передбачає такі обсяги текстів.....тому викладаю дуже коротко.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram