Вчора. В маршрутці.

Заходить молодий хлопець. В цивільному. З дорожньою сумкою, з якої ледь-ледь виглядала військова форма. Голосно вітається. 

Люди здивовано переглядуються. 

Читайте також: Нове військове вітання "Слава Україні!" сприятиме підняттю бойового духу наших вояків – політолог

Сідає біля вікна. А очі, очі неймовірно світяться щастям. Спостерігаю.

За пару хвилин задзвонив телефон. І тут цей мандрівник говорить:

— Мам, ти тільки не плач! Мам, не плач, добре?! 

Маршрутка завмерла в очікуванні...

— Мам, ти чуєш, не плач?! Мам, я приїхав, чуєш! Я вже майже вдома! За пару хвилин побачимось, мам! Мам, не плач! Мені дали відпустку на 10 днів! Мам, я так скучив!...

Жінки, які були в маршрутці, не стримували сліз. А, юнак, поринувши з головою в розмову з мамою, навіть і не бачив цього всього.

Читайте також: Пам'ять, що закриває доступ до майбутнього, це не пам'ять, а злопам'ятність чи ресентимент

І в той час кожен розумів, що враховуючи той стан, в якому живе Україна вже більше 4-х років — це були найщасливіші, найжаданіші слова для них обох, матері і сина — Мам, не плач, я приїхав!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram