Світова криза призвела до загострення суперечностей у всьому світі. Світ балансує на межі війни, ймовірно ядерної.

Авторитаризм, фундаменталізм і націоналізм, що поширюються світом, означають не просто повернення та зростання цих політичних і релігійних практик, а відсутність генерування нових суспільних та політичних практик.

Архаїзація, що опановує світ, не є позитивним процесом, вона є сповільненим чи заблокованим процесом творення інновацій, і це суб'єктивний, штучний і примусовий процес, який неодмінно призведе до руйнування нинішніх правлячих класів.

Проблема в кризі тих установок і мотивацій, які традиційно супроводжували капіталізм – прибуток, конкуренція з установкою на монополізм, державний (чи навіть наддержавний) контроль ринку, прив'язка виробництва до матеріалістичного змісту, матеріалізовані фінанси, контроль державами ЗМІ та соціальних мереж тощо.

Все більше про себе заявляє економіка дарування, розподілене індивідуалізоване виробництво, недержавний контроль мережі громад над ринком, роботизація, розвиток і все більший вплив штучного інтелекту, криптовалюти, соціальні мережі, розподілене громадянство.

Голод у світі є прямим наслідком монополізованого суспільства споживання, де монополії споживання сконцентровані в найбагатших державах. Нерівномірність подолати неможливо, можливо лише змінити мотивації. Отже, лише демонополізація і відтак деконцетрація споживання в світі може подолати голод.

Вичерпується визначальний характер вуглецевих енергоносії для світової геополітики. Альтернативна енергетика надзвичайно сильно залежить від соціалізації та її гуманітарного контексту. Альтернативна енергетика може блокуватися нафтовим лобі ще дуже довго. Тобто це не питання технологій альтернативної енергетики, це питання управлінських рішень світового правлячого класу.

Зв'язка "електромобіль, безпілотне керування, транспорт-як-сервіс" призводить до прориву в транспорті, коли зникає масовий характер особистого транспорту й виникає справжній суспільний транспорт на особисте замовлення з доступною вартістю для масового використання.

Проростання нової економіки відбувається не в економіці, а в соціальних мережах комунікації та в нових мережевих практиках, де поширюються нові мотивації. Тобто фокус уваги має бути не на економіці, а на комунікації.

ВВП – ненадійний показник гуманітарного багатства. Світова громада все більше орієнтується на показники вільного доступу до багатства та влади, порівняння зростання олігархічного бізнесу та зростання бізнесу середнього класу, ступінь монополізації державами та муніципіями інфраструктур життєзабезпечення і, щонайбільше, рівень народжуваності.

Читайте також: Дацюк: За три періоди по п'ять років Україна має пройти через три різні конституції

Концепція рівноважного розвитку (sustainable development) не працює в швидкому світі, що ще більше пришвидшується. Стабільності найближчими десятиліттями в світі не буде. Будуть радикальні зміни, до яких ми не готові, передусім через серйозний застій в гуманітарних науках.

Долі суспільства та держави все більше будуть розходитися. Облік загального блага все більше вестимуть самодостатні мережеві громади. Під цей облік потраплятимуть як архаїчні держави, так і демонополізовані інноваційні корпорації.

Громади започаткували більш прийнятні та контрольовані для себе механізми розвитку – блокчейн в управлінні та недержавні й некорпоративні криптовалюти в фінансах.

Єдиним джерелом правозабезпечення рівності статей, рас, націй і культур все більше стають самодостатні громади, які здатні контролювати держави та корпорації. Тож на місце державних і наддерджавних структур управління все більше приходять мережеві громадянські структури.

Релігія перестала виконувати роль унормування цивілізацій. Така роль перейшла до контрольованих громадами гуманітарних сфер і процесів. Мірою того, як ці гуманітарні сфери навчаються від'єднуватися від держав та корпорацій, вони конкурують із релігіями.

Наука вичерпала свій світоглядний потенціал, вона перейшла до надмірної деталізації, технологізації та підтвердження вже наявних знань. Вихід за межі об'єктної науки в конструктивістське моделювання – це новий світоглядний горизонт наших уявлень.

Суттю сучасної освіти є вже не знання, а підходи та компетенції. Компетенція відносин є важливою, але далеко не єдиною. Люди мають вчитися управляти різним типом відносин – актуальних, дистанційних, мережевих, цифрових, віртуальних тощо.

Критичне мислення, якого прагнув західний світ останні століття, не дозволяє більше опановувати інноваційні підходи, бо критичне мислення критикує те, що є. Сьогодні потрібне нове мислення – спрямоване на інакше, на несподіване, на творче.

Створення єдиного людства є надзавданням будь-якої країни, яка збирається жити в світі миру та розвитку.

Майбутнє єдиного людства пов'язане з містами, а не з державами. Але до цього потрібно додати виникнення віртуальних міст, мережі цифрових анклавів, пустотних міст (не тільки в навколоземній орбіті, але й у пустоті Сонячної системи подалі від Землі), а також міст на інших колонізованих планетах та планетоїдах.

Читайте також: Українці не знають, що таке інновації – Дацюк

Україна існує на перетині різних цивілізацій і час від часу в історії руйнується нерівномірністю розвитку та війною цивілізацій, що її оточують.

Отже, Україна першою з інших і більше за інші країни потерпає від будь-якої цивілізаційної кризи.

З усіх європейських країн Україна першою опинилися і самісінькій глибині нинішньої кризи, водночас маючи потенціал для інновацій.

Щоб зберегтися, Україні потрібно виходити повсякчас на приборкання нинішньої цивілізаційної кризи з позиції творення нових горизонтів для нового світу.

Це означає побудувати власну цивілізацію як модель майбутнього світу.

Через релігію будувати цивілізацію вже не вийде. Нове вчення месії, що за сотні років оволодіває масами й іще сотні років творить свої інститути, як схема більшості світових релігій, нині не спрацює. Світ надзвичайно пришвидшився, в нас немає не те що тисяч чи сотень, але навіть і десятків років для реалізації цієї схеми.

Потрібна інша схема: 1) інтелектуальна мережа, яка практикує мислення інакшого, з інноваційними домаганнями цивілізаційного рівня; 2) подолання національного, державного, олігархічного та культурно-наукового спротиву інноваціям за рахунок їх договірної підтримки громадою; 3) цивілізаційна експансія інноваційної громади мережевого (нетериторіального) характеру у світ; 4) творення людства як нової спільноти поза простором і часом.

Звичайно, в Україні це малоймовірно. Але це і є виклик, який живить енергією масштабний задум.

Цікаво робити малоймовірні речі.

Навіть якщо їх не вдасться зробити в місці виникнення задуму, вони своїм масштабом все одно приречені на здійснення.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram