Так історично склалося, що краса й потворність довгий час ішли (та й зараз переважно теж йдуть) у зв’язці з добром і злом, пише для "Тижня" Тетяна Микитенко

З одним важливим нюансом: краса завжди уособлює добро, а потворність – це завжди зло. Сучасні українські реалії з легкістю розбивають цю багатовікову практику на друзки. Якщо раптом вам хочеться знайти уособлення зла в усій його виразності, шукайте його на українських конкурсах краси, точніше на тих збіговиськах, які себе так ідентифікують, не маючи із прекрасним нічого спільного.

Уявімо, що в Україну приїхав божевільний, який поставив за мету подорожувати країною в пошуках якогось нового конкурсу краси на кожен новий день – і так 365 днів на рік. Можу вас запевнити, що, крім потужних психологічних травм від самих дійств, його очікують не менш гострі муки – муки вибору:

– міс Зефір чи Королева пілона?

– Summer Lady чи Idol of Kyiv?

– Принцеса України чи Глянцева королева?

– міні-міс Версаль чи міні-містер Дендропарк?

Читайте також: "Макіяж єнотів та убогість". Про конкурс "Міс Україна Всесвіт". ФОТО

– міс Пенітенціарної служби чи Інституту аеропортів?

– Купальська квітка чи Снігуронька року?

– міс Блонд, Леді ґаґа, Luxury, Стоматологія чи XXL?

Щоб ви не сумнівалися, в наведеному переліку немає жодної вигаданої назви. Понад те, він максимально скромний, бо кількість конкурсів краси, які ентузіасти невпинно організовують у цій країні, давно перевищує 365, тож цілого року мало не те, щоб ними насолодитися, а щоб просто скласти повний реєстр.

Немає в Україні такого містечка, де хоч раз не організовували б конкурс місцевих красунь, і що більше місто, то більша ймовірність того, що з часом за аналогією з київським "Міс Оболонь" інші райони теж відвойовуватимуть собі місце на карті прекрасного, хоча краси там як на жабі волосся.

Але повернімося до теми зла. Конкурси краси організовує кожен – від міськрад до затрапезних стрипклубів (і часом одне важко відрізнити від іншого), від глянсових видань до фіскальних служб, від броварень до фермерських господарств. Якось я дізналася про конкурс, який спонсорувало фермерське господарство "Світ м’яса", і це, здається, був чи не найвідвертіший спонсор такого типу заходів в Україні. Зло в тому, що, називаючи "конкурсами краси" умовну виставку м’яса, проведену часто з мінусовою естетичністю й максимальним цинізмом, її організатори завдають нищівного удару по цілому пласту нашого соціуму. Вони переконують найнаївнішу частину нашого народу в тому, що краса – це оті самі міс Блонд, Леді ґаґа, Luxury, Стоматологія чи XXL. А в тих масштабах, до яких це явище розрослося, погодьтеся, то вже гуманітарна катастрофа: естетичні (якщо їх можна так назвати) орієнтири зроблені з лайна і палиць, культура (ха-ха) "Ти мені все, а я тобі титуловану вагіну" квітне та буяє, а сексизм дістає сприятливий для розмноження ґрунт.

Читайте також: Краса під загрозою: потворний світ не менш жахливий, ніж світ несправедливий

До речі, чоловічі конкурси краси теж є, але найчастіше організатори не бачать у них сенсу, бо "не чоловіча це справа – дупою на сцені трусити". Отже, справа суто жіноча? Яка незакаламутненість!

І найгидотніший вияв цього явища зовсім не в травмах, яких воно завдає статевозрілим, діє- та правоздатним персонажам, бо на певному етапі життя кожен із нас дістає повне право на слабоумство та відвагу в будь-яких масштабах. Найгидотніше починається в момент, коли костюми (або їх відсутність) дорослих тьоть одягають на напомаджених п’ятиліток і випихають їх на сцену, в той контекст, у який дітей узагалі краще не вплутувати. Я все розумію, мамкам хочеться закрити гештальт про власну успішність на подіумі через власних дітей, але по суті це пряма травматизація та калічення психіки останніх. Навіщо їм всмоктувати в себе інстаґрамні стандарти та ставати умовною "королевою пілона" раніше, ніж вони до того доростуть? І чи варто взагалі?

Втім, є в конкурсів краси і позитивні прояви. Зокрема, в тому, що вони відкрили нову бізнесову нішу – робити гроші на порожньому місці, на марнославстві. Тепер охочим підвищити соціальний капітал своєї дружини є куди нести свої гроші: бац – і в твоєї жінки нарешті з’явилася хоч якась характеристика. Те саме й із людьми, які поки що в пошуку того, хто потім носитиме гроші. Але найцікавішим із прецедентів мені видається премія "Viva найкрасивіші", що вже не перший рік користається хворобливістю его наших зірок: для нас влаштовують цирк із цього приводу, прикриваючись лозунгом "Вони створюють красу життя". У той час як єдине, що демонструє згадана премія, – це не краса, а те, що в Україні є достатня кількість публічних людей, готових отримати медальку не за свої здобутки, які реально можна виміряти, а за сферичну красу у вакуумі, бо організатори не змогли придумати іншого об’єднавчого посилу, щоб збирати український бомонд.

Після всього сказаного хочеться додати, що, на мою думку, потворне приваблює нас значно більше, ніж красиве. Інакше чому воно вилазить навіть під тими вивісками, які потворності не передбачають? Можливо, нам нарешті треба сказати собі правду й влаштовувати побільше конкурсів почвар і виродків? Можливо, так буде чесніше?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram