Чотири роки тому 29 серпня на Донбасі почався вихід українських військових з Іловайського котла. Це одна з найчорніших сторінок в історії незалежної України. 

Сьогодні сумна сторінка в нашій історії. У пам’яті закарбавані страшні події, які відбулися під Іловайськом в 2014 році.

За свідченнями голови тимчасової слідчої комісії з розслідування Іловайської трагедії Андрія Сенченка, тоді постраждало більше 3,5 тис. осіб, здебільшого – це були добровольці, які в перші хвилини війни стали на захист України. Прикро, що саме до добровольців влада сьогодні ставиться із зневагою.

Причиною Іловайської трагедії стало те, що вчасно не було введено військовий стан, також очевидною є нездатність правильно спланувати військову операцію. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність. С перших днів війни ніхто не хотів усвідомлювати, що це війна з потужним і безжальним агресором – РФ.

Читайте також: Трагедия, случившаяся под Иловайском, еще ждет своей оценки

У країні в це час був законно обраний Головнокомандувач, який мав би очолити штаб з оборони України від російського окупанта і бути поряд зі своїм народом, від якого отримав підтримку на виборах в 54%.

Як життя показало президентська піар-компанія – це одне, а бажання і можливість врятувати країну – це зовсім інше.

Тоді, в 2014 році, сигналами, що може відбутися масштабна катастрофа, був збитий ІЛ-76, трагедія під Зеленопіллям, бої на прикордонній заставі в Станиці-Луганській, бої під Саур Могилою та багато інших трагічних подій.

Читайте також: Заявление Муженко об Илловайской трагедии – убийственно и разрушительно – блогер

Бездіяльність та неспроможність Генерального штабу ухвалювати рішення далися надто дорогою ціною. Навіть через 4 роки після трагедії ніхто не поніс відповідальності.

Команда правозахисного руху "Сили права" уже упродовж кількох років відновлює справедливість і допомагає сім'ям постраждалих на війні з російським окупантом зафіксувати всі факти цієї трагедії і в судах домогтися відшкодування.

Ірина ВЕРІГІНА

Лица, лица, лица.... Десятки, сотни, тысячи...

О, Руслан Сторчеус... Привет комбат. Нет, ты меня не знаешь. А я вот тебя помню. Твёрдая у тебя рука была под чёрным мешком. Тяжелый ты. Вчетвером еле подняли. Ты не переживай Руслан, выгрузили твоё тело тогда в Мелитополе очень аккуратно. Полынь сглатывали. Губы кусали. Но спасибо ночи, не видно было слез. Увидимся когда нибудь, я расскажу как все было...

Андрюха! Ломик... Что ж ты так быстро погиб тогда в Авдеевке?! Неделя всего прошла. Даже познакомиться не успели. Но за мной по любому кофе. Тот, волонтерский. А другого и не было. Горький, кислый или... В общем какой будет. В любом случае когда-то "поставим чайник". Весь батальон там соберётся...

Анархист. Ромка... Привет друже! Помнишь как ты у нас выцыганил клипсу на рацию? Ну как выцыганил, выменял на две пачки патронов с чёрным ободком. Профессор тогда радовался, как ребёнок. А ты ж наверное считал, что обжучил хитрожопых связистов?! Да?))) Ну то такое. Не про@би там клипсу... Потом вернёшь. У Пепси все записано.

Геша Замотаев... Расскажи Пчёла, там хоть рыбалка есть? А то здесь так и не довелось съездить. Хотя так собирались. Эээээхххх...

Десятки, сотни, тысячи лиц...Небесная пехотно-десантно-нацгвардейско-морпехово и ещё Бог знает какая бригада! Простите парни, что не уберегли...

Олексій ПЕТРОВ

Під стінами Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві зібралося духовенство, аби помолитися за українських військових, які так і не повернулися додому.

Так сьогодні виглядає посольство Росії. Активісти прийшли, аби нагадати, скільки українських захисників так і не вийшли із так званого "зеленого коридору".

Читайте також: Трагедия, случившаяся под Иловайском, еще ждет своей оценки