Існує така легенда, що політика і культура – це два незалежні організми, які існують на різних полюсах. А ще існує вигаданий формат – "внєпалітікі" називається. Цією фразою люблять зловживати безпринципні люди, яких взагалі нічого не хвилює, окрім облаштування свого комфортного існування. А ще є соціум, який, як губка, поглинає усе, що публікується в гарній упаковці засобами масової інформації.

Останні теж часто вважають, що політика і культура існують на різних полюсах. Тому часто вкидають у соціум так звану світську хроніку про персонажів, які відверто знехтували українським законодавством.

Новини про російську "культуру" і світські хроніки про українських зірок, які виїхали в Росію під час війни і позиціонують себе "внєпалітікі" – це бомба сповільненої дії. І її місія ще міцніше закріпити в свідомості людей міф про спільний культурний простір з сусідньою країною. От тільки запускають цю бомбу ЗМІ несвідомо.

Чому вирішила писати про медіа і українську музику? Бо люблю про це читати. Але все частіше розумію, що якісні нормальні новини без російського шлаку цього напрямку можна знайти тільки на кількох ресурсах. На жаль. Серед нескінченної купи розділів "культура" і безкінечних заміток про білизну застарілих "зірок" із минулого тільки одиниці пишуть про те, що актуально зараз і в нашій країні.

Тож спробую в цьому матеріалі відповісти на питання, які, у першу чергу, хвилюють мене як слухача. І вже потім – як журналіста, який розповідає про культуру.

Аби не виникло жодних питань і звинувачень в упередженості, в цьому матеріалі ви не зустрінете жодного імені артиста і жодної назви медіа. Бо насправді грішать на цьому полі всі – навмисне чи ненароком. Та й не вміють у нас ні ті, ні інші сприймати критику.

Чому стрічки новин майорять російськими артистами?

Бо в них зацікавлені медіа. А чому зацікавлені? Бо такі новини добре читаються. Багато переглядів – хороші рейтинги. А хороші рейтинги – більший заробіток. Це щось подібне до котиків і собачок, які в Facebook набирають мільйони переглядів. Своєрідний вірусний контент. Імена, які зависли у заголовках на десятиліття, аудиторія читає за інерцією. Просто так звикли. А новому імені треба добре постаратися, щоб завоювати увагу. В значній мірі обов'язок медіа – розповісти про ці нові імена. Чому цього не роблять? Є припущення: через маленькі перегляди таких новин. А втрачати рейтинги, звичайно ж, нікому не хочеться. Тому далі в стрічки зі швидкістю звуку летять новини про тих, хто на "зірковому Олімпі" закріпився ще 10 років тому. Замкнене коло...

Читайте також: Ани Лорак стала ведущей вокального шоу страны-агрессора

Який вихід із ситуації? Медіа повинні робити матеріали про перспективних українських артистів попри кількість переглядів. З часом посіяне зерно у розвиток нашої сцени проросте, однозначно. Це своєрідна інвестиція в майбутнє. Є прекрасні приклади, коли українські артисти, які ще в 2013 році грали "квартирники" на 30 осіб і концерти в маленьких клубах – сьогодні, в значній мірі і завдяки підтримці медіа, наростили аудиторію і не вилазять з концертних турів.

А тим часом, українські медіа грають на руку Росії, бо популяризують в Україні або російських артистів, або російських з українським паспортом, що по суті одне й те ж.

А найжахливіше, що в загальній купі цього інформаційного сміття в зону уваги потрапляють артисти, які взагалі висять на сайті "чистилища" – як не за концерт в окупованому Криму, так за виступ перед бойовиками у Донецьку. Такі "викиди" можна списати на необізнаність. Але ж всі знають – необізнаність від відповідальності не звільняє.

Чому українські артисти їдуть у Росію?

Все просто: там розвинений ринок і в рази більша аудиторія. А як наслідок – великі гроші. Ще до 2014 року у багатьох наших артистів одна була одна мета – потрапити на блакитні екрани росТБ. Це був ледь не головний доказ значущості персони на шоу-бізнесовій арені. Нам ці критерії успішності лишилися в спадок з радянських часів, бо тоді центром усього шоу-бізнесу була Москва. Часи змінилися, Україна вже 27 років як незалежна, але культура все ніяк не може вибратися з цієї комунальної ями.

З 2014 року правила гри під тиском суспільства і частково законодавства змінилися. Молодих і "старих" артистів поставили перед вибором. І як не крути, нейтральної позиції у запропонованих варіантах немає. З двох можливих шляхів індустрія розділилася на три.

Перший і найпростіший (популярніший?) – далі грати за старими правилами. Тобто, спокійно давати концерти в Росії, світитися на їхньому телебаченні і десь ненароком повідомляти, що "ми ж з України". З економічної точки зору – це вигідно артистам. З точки зору моралі (якщо вона є, звичайно) це як мінімум "некрасіво". Такі виконавці частково втратили аудиторію в Україні і під тиском громадських активістів перестали давати концерти на Батьківщині. Тож фактично стали російськими, бо з Україною їх поєднує лише паспорт. Внесок у розвиток культури в Україні – на рівні нуля. (виникає питання: чому про таких "зірок" так багато пишуть українські ЗМІ?)

Читайте также: Український шоубіз. Що з ним не так?

Другий – і не вашим, і не нашим. Артисти-"внєпалітікі" не світяться на росТБ, але активно дають там концерти. Це щоб у медіа менше світитись, і на Батьківщині кисень не перекривали. Російськомовні піснярі грають на обох полях. Наприклад, щоб не втратити високі позиції в українських хіт-парадах та вгодити законодавству (тут респект введенню квот) випустили пару пісень українською мовою. Здебільшого це продюсерські проекти, у яких ціль – наповнення кишень грошима. А як вже вище мовилось, великі гроші можна заробити в Росії.

Третій – перестати грати за правилами російського шоу-бізнесу попри збитки для своєї кишені. Такий шлях обрали сильні незалежні музиканти. І їхні імена ми всі добре знаємо. Вони перестали давати концерти у Росії не тому, що їх там не слухали. Ні. Їх досі туди кличуть і чекають. Просто є цінності більші за гонорари. З особистих спостережень, за останні чотири роки ці артисти почали будувати модель нового українського шоу-бізнесу. На початку пройшли зону турбулентності, бо жодні зміни не даються легко. Але зараз – вони на своєму місці. Катають концерти Україною, грають на Заході. Так, можливо і серед них є такі, хто перестав гастролювати Росією не з власного бажання, а через страх потрапити під критику і бойкот в Україні. Але нас це вже не стосується, час покаже. Не їдуть – і це добре.

Чому з української сцени пахне нафталіном? Де українські артисти віком 20+?

Популярні (наголошую) українська сцена, є таке відчуття, зупинилася років п’ять тому. Нові імена якщо і з'являються, то їх одиниці. Телебачення і радіо заполонили підстаркуваті суперзірки, які все намагаються здаватися молодими і прогресивними. Що так собі у них виходить. А прогресивні, тим часом, збирають аудиторію на YouTube. І тут є кілька яскравих прикладів, як молоді українські команди через соцмережі отримали скажену популярність, звичайно ж, у Росії.

Спробую пояснити чому саме так вийшло. Музиканти Х написали трек і виклали в мережу (і таких музикантів не один і не два, а добрий десяток). Цей трек спочатку репостнули багатомільйонні пабліки (не виключення, що ці репости музиканти Х купили, але це не має значення), потім про них написали на сайтах, потім запросили на телебачення... Результат – музиканти Х відмотали пару турів від Ростова до Уралу. Стали мега-популярними. І тільки після того ними зацікавилися в Україні. Відчуваєте абсурдність ситуації?

Українські музиканти здобувають в Україні популярність через Росію. Це я про покоління 20+. Якби у нас телебачення, радіо й інтернет-видання більше уваги приділяли молодим, перспективним і не попсовим гуртам – в російському ринку відпала б потреба. А так, щоб "вибитись у люди", вони хапаються за будь-яку ниточку, навіть якщо тягнеться вона з Москви. Я не виправдовую ці дії, а лише намагаюся пояснити, чому так стається.

Там, за північним кордоном, у свою чергу, нові обличчя з України майстерно використовують в інформаційній війні.

Читайте також: Украинские артисты, добившиеся оглушительного успеха за пределами родины

А у нас, тим часом, стрічки рясніють українськими запроданцями і попсовими обличчями з телебачення, від яких вже всі втомилися. Напевно не до кінця всі усвідомлюють факт, що нове покоління, яке зараз ще сидить за партами у школі чи на парах, слухає нову російську хвилю 20+, у яку добре вписується і українська хвиля 20+. От тільки якщо там ця українська хвиля 20+ грає з кожного "утюга" і світися на телебаченні. То в Україні – тільки у плеєрах підлітків.

Що з цим робити?

Артистів аудиторії треба представити. Це завдання самих артистів, їхніх менеджерів і медіа. Яким буде український шоу-бізнес через кілька років, у значній мірі, залежить від медіа. Бо кожен матеріал про російську зірку (чи російську з українським паспортом) сіє в суспільство думку про те, що так і має бути. Що це норма. І що свого якісного у нас на пальцях порахувати. Рейтинги і перегляди прийдуть з часом. А от втрачений час і можливості – не повернуться.

І ще один момент. Це не звинувачення в бік медіа. Бо, об'єктивно: працювати з окремими менеджерами артистів вкрай складно. У них діє наступний алгоритм – або вихваляєш артиста, пишеш те, що диктує піарник, або стаєш ворогом і навічно позбавлений акредитації на його концерти і прес-конференції. Конструктивну критику чи зауваження – не сприймають. Як наслідок, автор просто перестає про таких писати. Не треба так, піарники, бо журналісти – не ваші кишенькові писаки.

Всім добра.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram