Майбутнє у Росії непросте, але це залежить від багатьох факторів, які нам зараз важко зрозуміти і аналізувати. Це пов’язано з тим, наскільки російське керівництво реально усвідомлює собі реальний рівень викликів, які стоять перед їхньою державою. Я цього не знаю.

Друге - як довго протримається сам режим Володимира Путіна. Ясно, що режим Путіна - це не той режим, який буде реформуватися. Третє - це те, наскільки росіянам вдалося асимілювати інші народи Російської Федерації і вибудувати у них відчуття Росії як своєї батькіщини. І відчуття себе не просто як росіянина, а як руского. Я вважаю, що за останні 27 років в цьому процесі вдалося досягнути на багато більших результатів. Коли ці бурятські хлопці з’являються на Донбасі, вони не ідентифікують себе як ті, хто відрізняються від іншої Росії. В радянський час такого не було. Це була Бурятська автономна республіка, яка жила в якомусь іншому світі. Можливо, вона не сильно розвивалася, але зберігала свою ідентичність. У більшості російських республік ця ідентичність зменшується і вони перетворюються на звичайне російське населення. З цієї точки зору у Росії є на багато більше можливостей зберегтися навіть у результаті сильної кризи, ніж це було 1991-го року. От тоді Росія мала всі шанси розпастися на друзки. Сьогодні такого шансу вже немає.

Читайте також: Заглядывая в будущее России

Ясно, що Росія ще може втратити Кавказ і частину Поволжья, можливо. Але на цьому загрози фактично закінчуються і зменшуються. В цьому розумінні це теж може визначати подальшу долю Росії. Російська агресивність і бажання приєднувати інші території завжди були шляхом до самозбереження. Бо іншого шляху для розвитку у Росії ніколи не було, як і для будь-якої багатонаціональної імперії. Якщо виявиться, що Росія - країна консолідована, що їй самій нічого не загрожує, а народи, які її оточують, не сприймають себе як частину руского міра, можливо, цей рівень агресивності і зменшиться.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram