Колишній менеджер кампанії Трампа пішов на співпрацю з розслідуванням Мюллера

У 2012 році Пол Манафорт вважав, що він зробив все, що потрібно, щоб провалити резолюцію Сенату, яка засуджувала переслідування колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та закликала до її звільнення.

Але згідно з одним з документів, поданих федеральними прокурорами у п’ятницю в рамках кримінального  переслідування Манафорта, цей міжнародний політичний ділок не зміг переграти ветерана-законотворця Сенатора Ричарда Дурбіна.

"Я беру на себе відповідальність за ухвалення цієї резолюції", – написав Манафорт у записці за вересень 2012 року для "ВФЯ", яким, схоже, є тодішній президент України Віктор Янукович, – Я не думав, що Дурбін просто
проігнорує правила. Я не бачив такого у Вашингтоні за 30 років".

Читайте також: Сделка со следствием: что может рассказать Манафорт

Під час обшуку у домі Манафорта у Вірджинії влітку 2017 року федеральні слідчі отримали у своє розпорядження записку на 4 сторінки та додали її до інших 13, які є доказом звинувачень у змові, висунутих проти людини, яка пізніше очолить кампанію Дональда Трампа.

Але ці записки пропонують незвичний погляд за лаштунки тієї таємної роботи, яку здійснюють деякі ділки, щоб впливати на Конгрес та уряд США від імені іноземних інтересів, з точки зору одного з таких ділків.

Сенат ухвалив ту резолюцію, подану Сенаторами Джеймсом Інхофом, голосуванням шляхом опитування присутніх вранці 22 вересня 2012 року. Але до того це питання варилося протягом певного часу, як частина ширшої боротьби у Вашингтоні щодо політики по відношенню до України.

В резолюції описується, як Янукович переміг Тимошенко на виборах 2010 року, а потім призначив прокурора, який висунув проти неї звинувачення, що завершилися семирічним терміном ув’язнення. Тимошенко оголосила голодування
на знак протесту проти нелюдського ставлення за ґратами, йшлося резолюції.

"Винні "активісти"

Манафорт написав Януковичу записку про цю поразку через два дні після ухвалення резолюції, звинувативши Дурбіна у порушенні "правил та духу Сенату", і зазначаючи, що в Конгресі були «активісти», які мають значний український електорат, пов'язаний з Тимошенко, і які наполягали на змісті резолюції Сенату, який би не тягнув за собою юридичних зобов’язань.

"Вони розуміли, що навіть якщо там не буде наслідків для політики, можна отримати щось від піар-наслідків", – писав Манафорт.

Манафорт бачив можливості зупинити цю резолюцію завдяки тому, як швидко Дурбін проштовхував її через Сенат, зазначаючи, що декілька сенаторів могли б заблокувати цю резолюцію та відкласти її до листопада.

Читайте також: Визнання провини Манафортом принесло чергову ганьбу для "Skadden"

По-перше, Манафорт писав, що він вважав, що тодішній Сенатор Ричард Лугар міг би "призупинити" резолюцію в Комітеті закордонних справ Сенату. "Він погодився це зробити, адже ми допомогли йому під час його поїздки до
України цього літа, – писав Манафорт,  – Лугар – поважна особа, а його престиж був таким великим, що ми вважали, що він здатний зупинити цей законопроект та звести увагу до нього до мінімуму".

Лугар дотримувався такої позиції аж до самого дня голосування в комітеті, писав Манафорт: "Коли він сказав нам, що з гуманітарних причин (Дурбін розповів Лугару, що Тимошенко помре у в’язниці, якщо Сенат не діятиме більш агресивно) він відчув, що він повинен дати цьому голосуванню відбутися, тому нам довелося мати справу з усім Сенатом".

Тоді Манафорт сказав Януковичу, що він відібрав декількох сенаторів, які притримають цей законопроект, і що він не втрачав впевненості навіть, коли Сенат затримав сесію до пізньої ночі.

"Дурбін використав свою позицію партійного організатора в Сенаті, щоб відкласти свою резолюцію до того моменту, поки не залишиться два чи три сенатори, – писав Манафорт, – Дурбін порушив правила та дух Сенату й оголосив цю резолюцію, а потім закрив Сенат о 4 ранку".

"Більш змістовна" політика 

Манафорт зазначив, що ці "сумнівні обставини" дискредитували цю резолюцію. А у розділі під заголовком "Наслідки" він написав, що він визнає наслідки для піару, але додав, що політика, оголошена Білим домом, була "більш змістовною", ніж зміст резолюції Сенату.

Новий обвинувальний акт також включає багато сторінок із записок Манафорта його численним закордонним клієнтам, включаючи одну записку Януковичу датовану 20 лютого 2010 року, в якій Манафорт заявляє, що він керуватиме  кампанією з впливу, але додає, що "публічно я не виступатиму в ролі лобіста вашого уряду… По суті, я буду центром всіх цих послуг".

У ще одній записці Манафорт також розкриває те, що він називає зусиллями з "кулуарної дипломатії", які здійснювали він та його команда найнятих лобістів, в тому числі зустрічі з неназваними "високопоставленими" американськими урядовцями з метою "просування в Сполучених Штатах позитивної програми співпраці з Україною".

І іншому повідомленні Манафорт пише своєму клієнту, що він залучив до співпраці 2десятки колишніх конгресових офісів, включаючи лідерів та всіх членів Комітету закордонних справ Сенату та Комітету закордонних справ Палати представників». Манафорт розповів, що він і його команда організовували зустрічі з такими іноземними лідерами, як колишній прем’єр-міністр Італії Романо Проді з Головою Комітету закордонних справ Палати представників Едом Ройсом, щоб "дати важливу оцінку бачення України тими, хто творить політику", – писав Манафорт у записці від 22 квітня 2012
року.

Згідно з цією запискою, Ройс сказав Проді, що "ми повинні продовжувати заохочувати прозахідні сили в Україні".

Прокурори використали ці записки як докази того, що він подавав брехливі і фальшиві звіти до Міністерства юстиції, яке у вересні 2016 року намагалося визначити, чи діяли він та інші в якості агентів іноземного уряду або політичної партії, не реєструючись.

Як зазначається в обвинувальному акті, серед іншого Манафорт повідомив Міністерству юстиції, що він просто служив в якості засобу для передачі інструкцій між Європейським центром сучасної України та двома лобістськими компаніями. Як широко писалося у медіа, цими двома компаніями були "Mercury Public Affairs" та "Podesta Group", яка з того часу закрилася.

Але Манафорту довелося заплатити понад $2,5 млн. з офшорних рахунків цим двом компаніям, він також керував їхньою лобістською діяльністю та приховав викриваючі його записки від Міністерства юстиції, йдеться в обвинувальному акті.

У п’ятницю у Вашингтоні Манафорт визнав провину за двома пунктами звинувачень: змова проти Сполучених Штатів, яка включала податкове шахрайство та нереєстрацію згідно з Актом про реєстрацію іноземних агентів, та змову з метою перешкоджання правосуддю шляхом маніпулювання свідками.

Оригинал статьи –Тодд Рагер,  Roll Coll

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram