Генпрокуратура України видала російського громадянина Тимура Тумгоєва до Росії на запит її спецслужб. Рішення про екстрадицію біженця підписав заступник генпрокурора України Євген Єнін. Справа Тумгоєва викликала обурення серед українських і міжнародних правозахисників та масові акції протесту з вимогою відставки генпрокурора Юрія Луценка.

Політичний експерт Василь Лаптійчук в ексклюзивному коментарі для UAINFO проаналізував юридичні та політичні аспекти справи Тимура Тумгоєва. 

Екстрадиція іноземця за запитом іншої держави, громадянином якої він є, нормальна процедура в міжнародному праві, якщо між державами існує відповідний договір або вони є підписантами відповідної конвенції. Тим більше, якщо цього вимагають зобов’язання у зв’язку з членством в Інтерполі. 

"Так само природно не задовольнити вимогу іноземної держави, якщо іноземцеві, видачі якого вимагають, наприклад, на батьківщині загрожують політичні переслідування, він тяжко хворий, попросив політичного притулку та деякі інші обставини. Тобто, Україна має право, а не обов’язок, задовольнити той чи інший запит щодо видачі іноземця країні-резиденту", – уточнив політичний експерт. 

При вирішенні питань екстрадиції враховуються дві складові питання: юридичне й політичне – якщо є юридичні підстави і немає ні юридичних, ні політичних застережень.

Читайте також: Українські високопосадовці вводять в оману ООН, підігруючи планам Росії – експерт

Між Україною й РФ існує договірна база (підстави), що дозволяє екстрадицію. Чи були юридичні застереження відмовити Росії у видачі їй її ж громадянина, слід уточняти в адвокатів Тумгоєва. За словами Василя Лаптійчука, "цікавішою" є політична сторона справи, і саме вона бентежить усіх небайдужих.

"Україна ні юридично, ні політично, ні економічно не перебуває в стані війни з РФ. ООН і світ юридично не попереджені, що Україна зазнала й зазнає збройної агресії з боку іноземної держави. Те, що РФ обізвали "агресором" у якійсь постанові ВР чи законі, не визначає ні Росію як агресора, ні започатковує правову процедуру реагування світу й України на агресію. Іншими словами, це така собі "гібридна" відповідь теперішнього керівництва України на звичайнісіньку війну, ознаки якої прозоро означені в міжнародному й національному праві (від блокування суден і аж до анексії території). Чому Верховний головнокомандувач ще понад чотири роки тому не задіяв національний і міжнародний механізм, покликаний зупинити агресора й змусити його тяжко заплатити за міжнародної агресії, можливо, турчинови-порошенки разом з толеруючими парламентарями колись розповідатимуть на суді. І це – в кращому для України випадку", – розповів Василь Лаптійчук. 

За буквою закону, ГПУ могла (хоч і не була зобов’язана) передавати росіянина Тумгоєва РФ, де його чекають не лише суто кримінальні переслідування. За духом закону, Україна в особі ГПУ не мала жодного права передавати росіянина  державі-агресорові, який шукав притулок у країні-жертві агресії.

"Крім того, хоч хтось же в ГПУ мав знати про норму в кримінальному праві "крайня необхідність". У нашій ситуації, це коли посадові особи не виконують своїх посадових обов’язків (наш президент не помічає акту агресії РФ щодо нашої держави), то це не означає, що агресії немає. Тобто, посадовці, вояки, розвідники-контррозвідники просто мусять діяти зараз, як у ситуації "стан війни", навіть якщо якась посадова особа вирішили передати частину  території чи всю країну – іншій. Це коли б десь у людному місці лежав труп, а головлікар і начальник поліції заборонили визнавати його смерть і факт злочину. Щоб ще більше не розсердити маніяка й дати йому "зберегти обличчя". Ось саме така зараз ситуація в Україні з російською агресією", – розповів політолог. 

Читайте також: "Цілісність України – та ціна, яку ЄС, не вагаючись, заплатив би, аби не було війни", – політолог

Керівництво ГПУ, армія, народ не мають право, а мусять діяти так, як це передбачено міжнародним правом у випадку агресії.  Тобто, незважаючи на чи то колаборацію Банкової з агресором, чи то відсутність у незмінних народних обранців елементарних морально-ділових якостей, вся країна вже давно повинна була  перейти у стан війни з агресором.

"І це не лише "крайня необхідність", хоча дії добровольців, що "незаконно зі зброєю" стали на захист Батьківщини, саме так і виправдовуються. Як виправдалось би фізичне знищення на території України чи території держави-агресора будь-якого комбатанта держави-агресора, завдання економічної та іншої шкоди, що сприяла б перемозі над агресором.Те, що труп уже чотири з половиною років лікарем не визнається як труп, а НПУ не порушує справи, ще не означає, що труп живий. Те, що Верхголовком не виконує зобов’язань за "Законом про оборону України", ігнорує Статут ООН і міжнародне право в цілому, ще не означає, що РФ не вчинила щодо нашої держави акту збройної агресії",  – продовжив Василь Лаптійчук.

Передача громадянина РФ, що шукав політичного притулку в Україні, у майбутньому повинна буде стати предметом правового розгляду. "Це, звичайно, за кращого для України розвитку подій", – підсумував Василь Лаптійчук. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

UAINFO