Ситуація із фізичними нападами на активних людей в регіонах ще складніша, ніж виглядає на перший погляд. Бо тут можуть бути присутні як мінімум такі компоненти:

1. Неефективність системи. Правоохоронці та суди погано спрацьовують не тільки у справах нападів на активістів. Нещодавно почула від знайомого адвоката: "а чого дивуватися, я зараз веду справу про педофілію, усі докази на поверхні, і нічого".

Читайте також: В Одесі стріляли в активіста Олега Михайлика

2. Коло безкарності. В країні давно склалася традиція "закриття очей" на незаконні дії людей, які мають якусь вагу. І тому місцевим князькам легко приймати рішення прибрати людину, яка перейшла їм дорогу та заважає певним процесам.

3. Перемикач уваги. Не можна виключати того, що й до всього це технологія. Громадське суспільство мобілізоване навколо проблеми "наших б’ють", влада дискредитована власною безпорадністю. Енергії на інші теми у передвиборчий рік може просто не вистачити.

4. Втрата контролю. Інтенсивність нападів в окремих регіонах, які ще знаходяться в зоні ризику "як вибухонебезпечні" – то сигнали, на які має негайно реагувати центральна влада. Якщо трагедія 2 травня її хоч чогось навчила.

Читайте також: Більшість тих, хто сидить на владних стільцях, активістів ненавидять, – Казанжи

У будь-якому разі висновок невтішний – активні люди в країні не захищені, і настав час нам самим серйозно думати про побудову системи колективної безпеки.

У вівторок буду в Одесі. Якщо вдасться, провідаю Олег Михайлик. Бажаю йому скорішого одужання, його ще чекає операція по видаленню кулі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram