Півроку тому я писав про абсурд із ситуацією навколо новопобудованого за кошти ЄС хоспіса, який чомусь був переданий на баланс Мінсоцполітики, а не МОЗу, а тому не має ліцензію на використання психотропних та наркотичних препаратів і, відповідно, працівники не полегшують біль хворих, що призводить до неможливості отримання необхідної адекватної та вчасної медичної допомоги хворими на останніх етапах їхнього життя.

Будь-який хоспіс – це, в першу чергу, заклад охорони здоров’я, в якому переважно перебувають онкологічні хворі в термінальній стадії прогресування захворювання із вираженим больовим синдромом та отримують висококваліфіковану паліативну допомогу. Всі зусилля працівників мають бути спрямовані на те, щоб забезпечити максимально можливу якість життя паліативних хворих, запобігання і полегшення їхніх страждань. Натомість складається стійке враження, що у хоспісі, про який йдеться мова, все робиться для того, щоб цих страждань хворим тільки додалося.

Читайте также: "Стыдно". Как в Украине принято относиться к неизлечимо больным людям

Ми провели повторний моніторинговий візит до хоспісу у Виноградові. За півроку – жодних змін. На сьогодні, цей хоспіс продовжує виконувати функцію догляду та обслуговування, а не надання паліативної допомоги, як це передбачено.

Попри гостру необхідність в таких сучасних закладах і величезну чергу на розміщення хворих, в цьому закладі замість 25 пацієнтів перебуває всього 10. Але найбільший ідіотизм (далі вже нікуди, от просто вже нікуди падати) — згідно історій хвороб, тепер у цей хоспіс поміщають людей не з невиліковною хворобою (вдумайтесь!), а, наприклад, з переломом кісток, ішемічною хворобою серця, черепно-мозковими травмами і навіть деменцією. Заклад вже навіть не виконує свої першочергові функції. При тому, на цих декількох хворих чиновники безглуздо витрачають декілька мільйонів гривень щорічно.

Ви не знайдете більше в Україні подібної ідіотичної ситуації — новітній хоспіс, який не знаходиться на балансі закладу охорони здоров’я, який не має ліцензії на наркотичні засоби і, взагалі, у якому перебувають не невиліковно хворі, попри його пряме призначення, а хворі з набагато менш тяжкими хворобами — деменцією чи переломом. Незаповнений хоспіс, в якому 10 людей і на яких виділяються мільйони гривень на рік. При тому, що решта хоспісів в Україні переповнені.

Читайте также: Коли помирає той, кого ви любите

Спочатку я вирішив, що керівництво області просто не розуміє призначення і основних функцій паліативного відділення. Потім стало зрозуміло — це банальна корупція і «жажда бабла» на фоні моральної й інтелектуальної тупості. Найстрашніше те, що цим людям глибоко байдуже на вмираючих хворих, які потрапляють у хоспіс, на їхні страждання, і, на жаль, на їхню смерть.

До цього часу мені здавалось, що вже нічого не зможе мене здивувати своєю абсурдністю й ідіотизмом. Проте хвора фантазія таких горе лікарів і чиновників, заточена на пошук все нових схем і способів збиткування над хворими в угоду власним меркантильним інтересам, доводить, що не варто недооцінювати гнилість і байдужість деяких людей.

Вже навіть не знаю, як це питання може бути вирішене на місцевому рівні. Хіба що міністр Уляна Супрун зверне увагу на кричущу ситуацію навколо цього хоспісу і допоможе у її розв’язанні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram