По всій Росії, від Москви до Владивостока, прокотилася хвиля акцій протесту проти пенсійної реформи. Вони були організовані комуністами і тому не зустріли практично жодної протидії влади. У Москві, за оцінкою поліції, в погодженому мітингу на проспекті академіка Сахарова взяли участь близько 3 тис. осіб. А за оцінками незалежних спостерігачів, які здаються ближчими до дійсності, на акцію зібралося близько 10 тис. осіб.

Ступінь лібералізму московської поліції добре демонструє вже той факт, що координатор руху "Лівий фронт" і нещодавній в’язень Сергій Удальцов, якого влада безумовно відносить до позасистемної опозиції і який оцінив загальну кількість учасників мітингу на проспекті Сахарова у фантастичні понад 50 тис. осіб, зміг узяти участь у цьому мітингу. Поліція намагалася не пустити його на проспект Сахарова, посилаючись на те, що за рішенням суду Удальцову до 5 серпня 2021 року заборонено відвідувати масові і політичні заходи, але опозиціонер послався на те, що відповідне рішення ще не набуло чинності, і все-таки зміг пройти на мітинг.

Читайте також: Массовые протесты в России: сценарий Украина-2014 реален?

Така юридична педантичність московської поліції на інших акціях протесту зовсім не властива. А вже за гасло на кшталт "Сьогодні з плакатом, завтра з автоматом", що прозвучало на московському мітингу, прибічників Олексія Навального омонівці негайно вихвачують з натовпу і без церемоній тягнуть до автозаку. Згодом же затриманому цілком може світити кримінальна «екстремістська стаття». Цього ж разу поліція проявила абсолютно небачену терпимість. Чим це пояснити?

Як на мене, такий небувалий гуманізм з боку поліції є частиною загальної стратегії, що її нині проводить Кремль. Там розуміють, що хвилі протестів через майбутнє підвищення пенсійного віку все одно не уникнути, і тому прагнуть каналізувати протест у найбільш безпечне для себе русло.

Якщо вже люди так хочуть протестувати, то нехай вже краще протестують під прапорами Зюганова, хоч би й разом з Удальцовим, а не Навального. Геннадій Андрійович — кадр старий, перевірений, проти влади йде лише до визначених, суоворо окреслених Кремлем меж.

А за поміркованість і акуратність у протестах влада, можливо, готова віддати під владу комуністів кілька окраїнних губерній на кшталт Хакасії, а в крайньому разі – і Примор’я (хоча за Примор’я в кремлівській адміністрації ще мають намір поборотися, про що свідчить заклик голови Центрвиборчкому знятися з майбутніх виборів фактичного переможця скасованих виборів комуніста Андрія Іщенка).

Цілком імовірно, що хтось із розумників у Кремлі також сподівається, що висунення комуністів на перший план протестного руху може налякати колективний Захід і змусити його змиритися з агресивною зовнішньою політикою Путіна. І Вашингтон, і Брюссель вже вкотре можуть спробувати переконати в тому, що лише Путін є гарантом того, що в Росії не запанує комуністичний реванш. Проте на Заході давно вже значно більше бояться Путіна, ніж незагрозливого сталініста і догматика Зюганова, який вже років двадцять реально до влади не прагне.

Але у кремлівській стратегії каналізації протесту в помірне комуністичне русло Захід взагалі скраю. Головне тут – будь-якими засобами нейтралізувати Навального і його прибічників. Суцільне «винтилово» на мітингах, організовуваних Олексієм Анатолійовичем, і показний гуманізм поліції на комуністичних мітингах покликані переконати тих, хто виходить на вулиці на заклики Фонду боротьби з корупцією, що набагато безпечніше брати участь у демонстраціях з майже тими ж гаслами, але під червоними прапорами КПРФ.

Той-таки Молодцов озвучив головні вимоги мітингу – "відправити уряд у відставку, зупинити процес ухвалення закону про підвищення пенсійного віку і провести щодо цього загальноросійський референдум". Він також зазначив у своєму "Твітері", що на мітингу "лунають і гасла про відставку президента Путіна".

Хочу наголосити, що останнього гасла Зюганов та його прибічники раніше ретельно уникали. І  саме тут і криється небезпека нової стратегії Кремля, яка в перспективі може підірвати стабільність нинішньої російської влади. Як свідчать журналісти телеканалу "Дождь", у комуністичному мітингу в Москві брали участь не лише традиційні прибічники комуністів, а й люди, які просто не підтримують підвищення пенсійного віку і які раніше ходили на зовсім інші мітинги.

При цьому серед новопримкнулих до комуністів  була як молодь, так і пенсіонери. Усі учасники мітингу називали реформу антинародною, якою вона, безумовно, є, а також стверджували, що новий закон про пенсії покликаний "набивати кишені олігархів". А ось з цією тезою можна посперечатися. Олігархи, зрозуміло, нікуди не подінуться, але особливі профіти від пенсійної реформи як такої вони навряд чи отримають. Реформа лише дасть їм змогу зберегти колишній рівень доходів, зокрема корупційних, і не ділитися ними з населенням. Люди на мітингах по всій Росії висловлюють цілком законне побоювання, що не доживуть до пенсії в разі ухвалення нового закону про підвищення пенсійного віку.

Читайте також: Как власть Путина дала трещину

Владу це не хвилює, оскільки реформа затівається аж ніяк не для підвищення народного добробуту. Але й олігархи прямого прибутку від підвищення пенсійного віку не отримають. Тому що, хоча про це вголос не говорить ні влада, ні мітингувальники, головна мета пенсійної реформи насправді полягає в тому, аби врятувати і зберегти путінську державу, залатати ті велетенські діри в бюджеті, які виникають через витрати на анексований Крим, на війну в Донбасі та утримання його окупованої частини і на війну в Сирії. В останньому випадку Москві доводиться витрачатися не лише власне на ведення бойових дій російським угрупованням, а й на утримання армії і поліції Асада, а також на постачання всім необхідним мешканців тих територій, які контролюють асадисти та іранські війська.

Оскільки повертати Україні Крим Путін наміру не має, так само як і припиняти війну на Донбасі і в Сирії, ці чинники бюджетного дефіциту в осяжному майбутньому нікуди не подінуться. Тому пенсійна реформа стає неминучою (адже не олігархів  "найближнього кола" чіпати!). А отже, протести проти підвищення пенсійного віку триватимуть і після ухвалення відповідного закону, вже з вимогою його скасування. І кремлівська стратегія комунізації протестів може провалитися тієї миті, коли на мітингах протесту проти підвищення пенсійного віку кількість прибічників Навального та інших некомуністичних опозиціонерів перевищить кількість представників традиційного комуністичного електорату. Тоді не комуністи асимілюють навальнинців, як сподівається влада, а навпаки, Фонд боротьби з корупцією поглине компартію. І ось у цьому разі Путіну буде непереливки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram