Необхідно вжити заходи щодо нападів на активістів та правозахисників в Україні.

Лише за останні дев'ять місяців місцеві правозахисні організації в Україні зафіксували понад 50 нападів на активістів і правозахисників. Серед жертв нападів – люди, що працюють у сферах захисту прав ЛГБТКІ, захисту довкілля та боротьби з корупцією.

Організації вказують на те, що ці випадки не розслідуються ефективно, а винних не притягують до відповідальності. Це збільшує ризик для правозахисників і дає зрозуміти, що влада дозволяє такі напади й насильство. Нещодавно Генеральний прокурор припустив, що громадські активісти самі спровокували напади на себе, критикуючи владу. Подібні заяви створюють враження, що правозахисників можна відкрито сприймати як мішені для таких нападів.

Читайте також: Почему в Украине опасно быть активистом

У більшості випадків жертвами нападів ставали окремі особи або групи, які борються проти корупції на місцевому рівні, викривають недоліки у роботі місцевої влади та бізнесу або захищають права людей. Мета цих нападів очевидна: змусити активістів і правозахисників мовчати, а також позбавити інших від бажання виступати проти несправедливості та захищати права людини.

Два нещодавні жорстокі напади, які досі не були ефективно розслідувані, сталися 22 вересня в Одесі та Кривому Розі. В Одесі стріляли в Олега Михайлика, антикорупційного активіста – він досі перебуває в лікарні. Михайлик є учасником руху "Сила людей", що виступає проти нелегальної забудови в Одесі. За триста кілометрів на північ, у Кривому Розі, невідомі нападники вдерлися до будинку Артема Мороки після того, як він критикував місцеву поліцію на Facebook. Морока повідомив українськимправозахисникам, що нападники жорстоко його побили, зламавши йому ніс.

5 червня цього року екологічного активіста Миколу Бичка знайшли мертвим за підозрілих обставин у селі Харківської області. Селяни знайшли Бичка повішеним у лісі біля села Есхар. Місцева поліція розпочала розслідування цього випадку як самогубства і не взяла до уваги, що Миколу Бичка могли вбити через його активізм. У цей період Бичко документував забруднення місцевої річки, імовірно спричинене роботою розташованого неподалік сміттєпереробного заводу.

Юрист, що представляє родину Миколи Бичка, має багато запитань до роботи місцевої поліції – зокрема щодо того, чому вони ігнорують версію умисного вбивства, і можливо свідомо затягують розслідування. Юрист повідомив, що поліція загубила суттєві докази з місця, де було знайдено тіло Бичка – наприклад, мотузку з імпровізованої шибениці. Правоохоронні органи також не розслідують інформацію, що Бичко нібито отримував погрози, пов'язані з його активізмом, – зокрема, вони не допитали представників сміттєпереробного заводу.

31 липня невідомий нападник плеснув кислотою в обличчя Катерині Гандзюк, депутатці Херсонської обласної ради, яка стежила за діяльністю поліції. Спершу місцева поліція заарештувала чоловіка і змусила його підписати "зізнання". За неперевіреними даними, йому пообіцяли вирішити вже наявні проблеми з поліцією. Однак його сестра сказала, що чоловік не був у Херсоні в день нападу і має кількох свідків, які можуть підтвердити його алібі.

Читайте також: Я зараз погано виглядаю, але правосуддя й справедливість в Україні виглядають ще гірше, – Гандзюк звернулася до українців. ВІДЕО

Після того, як перший підозрюваний провів 19 днів у СІЗО, поліція відпустила його, не висунувши звинувачень, і вибачилась. У той же час поліція заарештувала ще п'ятьох підозрюваних, четверо з яких підтвердили свою причетність до нападу. Від початку поліція не розслідувала справу як спробу "замовного вбивства", кваліфікувавши її як "замах на вбивство". За словами адвоката Гандзюк, через це значно затягнулося встановлення замовника нападу.

З огляду на те, як просуваються ці розслідування, виникає занепокоєння, що відповідальні за напади, включно із замовниками, можуть так і не бути притягнені до відповідальності.

Українська влада повинна вжити ефективні заходи для запобігання подальшим погрозам і нападам на активістів і правозахисників, забезпечити швидке, ретельне, неупереджене та незалежне розслідування, а також через судовий процес притягти до відповідальності винних.

Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, Генеральна прокуратура України та інші відповідні установи повинні відкрито визнати важливість роботи правозахисників у сфері захисту прав людини та викриття корупції. Влада повинна публічно засудити будь-які погрози та напади на правозахисників. Посадовці мають вжити рішучі заходи, щоб забезпечити критикам уряду можливість працювати у безпечному сприятливому середовищі, де вони зможуть використовувати свої права на свободу вираження поглядів і свободу мирних зібрань, а також вести свою роботу без загрози нападів у відповідь.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram