MENU

Як покласти край пануванню демократичного феодалізму в Україні

1499 2

Почнемо з розуміння того, що таке феодалізм. Різні соціально-економічні формації розрізняються відповідно до способу видобутку ренти – іншими словами, за рахунок чого одні мають більше інших. Феодалізм – це рента статусу (іншими словами, рента права), коли існують певні закриті привілейовані соціальні групи. У середньовіччі їх називають панами (феодалами), за соціалізму – номенклатурою, за наших умов – олігархами.

Зауважмо, що феодалізм принципово відрізняється як від ренти сили (рабовласництво, грабунок, піратство, концтабори тощо), так і від ренти капіталу (капіталізм). Основна риса, що відрізняє феодалізм від капіталізму, – у кого влада, в того й багатство (у капіталізмі навпаки: хто має багатство, той має владу; це принципово відкрита система, на відміну від феодалізму, бо має відкриті соціальні ліфти).

Друге зауваження стосується поширеного міфу, що в нас лише декілька олігархів. Олігарх – це влада плюс монополія (коректніше – олігополія). Загальнонаціональних олігархів (феодальною мовою – принців) у нас декілька, але також існує низка обласних і галузевих (герцоги), міських і секторальних міні-олігархів (графи), районних (барони) та сільських нано-олігархів (прості поміщики). Феодалізм є багаторівневою структурою, яка на кожному рівні повторює ту ж саму схему відносин. Система не втрималася б у руках декількох людей, а десятки тисяч – це інша річ, вони її надійно цементують.

Читайте також: Пекар: Наша буржуазна революція забуксувала

Третє зауваження стосується характеру стосунків. Важливо, що феодальні стосунки є двосторонніми, договірними. Сюзерен панує, але за згодою васала; васал добровільно приймає на себе зобов'язання. За неписаним договором, сюзерен зобов'язаний забезпечити васалові дві речі: безпеку й поле для годування. Васал зобов'язаний під час протистояння його сюзерена з іншими феодалами ставати на бік свого сюзерена. Порушення договору васалом карається відлученням від даху й годівниці. Порушення договору сюзереном дає васалові право перейти до іншого разом з усіма нижчими васалами.

Це дуже стійка та життєздатна система. Не випадково класики наукової фантастики (серед інших Пол Андерсон та Лоїс Макмастер Буджолд) малюють міжзоряні феодальні системи, де титули та договори в жодному разі не є порожніми символами, даниною минувшині, а чітко вказують на поточний статус у соціальних відносинах.

За наших сьогоднішніх умов феодал може мати державну посаду чи посаду в місцевому самоуправлінні, а може не мати. Може мати бізнес, зареєстрований на себе, а може на дружину чи кума. Може використовувати кнехтів із державним статусом (поліціянтів) чи вільнонайманих (тітушки). Все це неважливо – а важливим є феодальний соціальний статус, до якого папірці з гербами не мають стосунку (до речі, які герби на тих папірцях, так само неважливо). Формальні структури (правоохоронці, суди тощо) підпорядковуються місцевому феодалові не тому, що в нього є папірці.

Два аспекти вимагають особливих коментарів: корупція та антикорупція.

Корупція за феодалізму по суті є не корупцією (саме слово з'явилося в пізнішу епоху феодалізму, коли користування службовим становищем стало розглядатися як злочин). Корупція за феодалізму є виконанням зобов'язань сюзерена надати васалові поле для годування. У давні часи це був маєток із землею та кріпаками. Нині це хлібна посада на державних фінансових потоках чи хитромудра фінансова схема, секторальна монополія або доступ до специфічних ресурсів, а може, як влучно казали ще в дев'яності, "оренда кількох метрів державного кордону". Важливо, що в усіх цих випадках ідеться про обмежений доступ до чогось цінного.

Натомість антикорупція за феодалізму є злочином: адже вона зазіхає на священне право васала отримати повну безпеку від свого сюзерена, разом зі священним обов’язком сюзерена таку безпеку гарантувати й забезпечити. Судити феодала мають право лише сюзерен (а також сюзерен сюзерена) або, в окремих випадках, суд рівних. Незалежний суд, що судить простих людей, і тим паче спеціальний антикорупційний суд не відповідають канонам феодалізму й руйнують усю структуру феодальних відносин, описану вище.

Залишилося пояснити, чому наш феодалізм є демократичним. У принципі, це зрозуміло: прості громадяни мають право голосу й радо обирають феодалів на виборах. Зазвичай вибирають власного феодала, хоча іноді конкуренція збиває налаштування системи. Ця конкуренція робить феодалізм демократичним.

Читайте також: Американська історія боротьби буржуазії з феодалізмом

Ще одна річ, яку треба згадати, – це мобілізація. Коли феодалові загрожує небезпека (частіше за все – з боку іншого феодала), він проводить мобілізацію своїх васалів, які зобов’язані виступити на його захист і підтримку. За наших умова така небезпека – це вибори всіх рівнів, на яких феодал може втратити статус.

Боротися з феодалізмом можна двома способами. Перший спосіб – це боротися із феодалом. Така боротьба призводить до того, що переможець посідає місце феодала і стає новим феодалом у його феоді (в області, місті, селі, галузі чи секторі економіки). Убивця дракона стає новим драконом, а кращий спосіб захиститися від дракона, за Є. Шварцом, – мати власного. Зрозуміло, під час цієї боротьби треба берегти самі феодальні принципи, не зруйнувати їх, бо інакше вийде, що не було сенсу боротися.

Другий спосіб – це боротися із феодальними принципами, замінити їх на принципи капіталістичні. Це складніша боротьба, бо вона виходить за межі усталеної системи мислення та відносин, а тому незрозуміла переважній масі людей. Перемогти феодалізм можна лише під прапорами капіталізму (перемогти феодалізм під прапорами соціалізму, який сам є різновидом феодалізму, означає зберегти феодальні принципи за тотальної зміни феодальних еліт). Перемогти феодалізм під прапорами капіталізму означає відкрити соціальні ліфти ударом ноги – не через насилля (бо тоді ви граєте за принципами чужої гри, й урешті переможець дракона стане драконом), а через масову соціальну активність, яка є незрозумілою та неприйнятною як для феодалів, так і для їхніх підданих. Громадянські рухи, місцевий активізм, волонтерство, відкриті дані та блоґерство, нові кооперативи та профспілки, ОСББ, громадянська освіта та масове підприємництво, – список можна продовжувати: створення нових структур життя і нових відносин ламає чи послаблює феодалізм у кожній точці.

На боці капіталізму – майбутнє, тому він переможе феодалізм. 200 років тому ця перемога відбулася в декількох місцях, в інших – 100 чи 25 років тому. Але на переважній частині планети феодалізм панує і досі. Незважаючи на технологічні прориви – бо хоча нові технології на боці капіталізму, феодалізм їх також уміло використовує. Адже феодалізм і капіталізм не в технологіях, а в мисленні людей і системі відносин між ними. Там, де мислення та відносини змінюються, – там поразка феодалізму й перемога капіталізму неминучі.

(Автор свідомо і навмисне використовує некоректні, але прості та зрозумілі терміни "феодалізм" і "капіталізм" замість науково коректних, але складних і незрозумілих "природна держава", "порядок відкритого доступу", "інклюзивні інституції", "екстрактивні інституції" тощо.)

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Валерій ПЕКАР


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини