Я довго думала про те, як правильно написати цей пост. Складала в голові слова в речення, речення в абзаци, намагалася вибудувати правильну суть... і нічого не вийшло. Але мені хочеться сказати, тому спробую так, як умію...

Декілька днів тому, в якомусь випадковому пості в стрічці, я прочитала про те, що не варто витрачати свій власний час на те, що не приносить ні задоволення, ні радості. Не те щоб це стало для мене новиною, але усі ми люди і в певних життєвих ситуаціях все ж шукаємо знаки. Іноді такі знаки трапляються на просторах фейсбука, чому б і ні?

Я майже ніколи не пишу тут про проекти, над якими працюю, не пишу про кількість грошей, які заробляю і про можливості, які мені відкриті або закриті. Але все ж дуже часто в моєму житті трапляються ситуації, які вибивають мене на обочину життя. Жорстоко так вибивають, без права аналізу на те, хто винен і що робити. Ну бо і так же ж усе ясно, що тут іще аналізувати?

Читайте також: Кохання живе не три роки, або Чи є життя після заміжжя

Цей пост я пишу для того аби озвучити прості істини. Я завжди вважала, що життя дано нам виключно для задоволення, уся ця історія з мученицями – абсолютна х*рня на постному маслі. Людина не повинна потерапати ніколи і ні від чого.

Людина повинна жити так аби було в кайф і ніяк інакше. Все, що змушує нас боротися, іти на компроміси з собою і тихо страждати в куточку – це рушійна сила, яка веде до того аби знищити себе, як особистість.

Колись одна моя близька людина сказала мені "Ще ніколи не було так аби було ніяк". Я цю фразу запам'ятала на довго.

Ця фраза означає для мене те, що якщо ти зранку прокидаєшся нещасним і не хочеш робити нічого із запланованого, то, кемон бейбі, пора шось змінювати. І не боятися. Бо страх – це те, що змушує топтатися на одному місці, врешті решт страждати.

Іноді для того аби бути щасливим потрібно звільнитися з роботи, перестати спілкуватися з людьми, які тобі неприємні і поставити хрест на кар'єрі, яка могла б принести тобі десятки тисяч гривень або долларів. А в мене таке було і не раз. Хоча у всіх це по різному, але суть одна і та ж.

Читайте також: 5 токсичних фраз, які не варто говорити близьким

Іноді, коли ти справляєшся з собою і кажеш усьому світу "баста, я більше далі так не хочу" стає спочатку дуже страшно, а потім дуже спокійно, а ще далі взагалі інакше і неймовірно по-щасливому. Зуб даю, я пробувала.

Я хотіла сказати от що: звільняйтеся з робіт, де ви почуваєте себе непотрібними, ідіть від людей, з якими ви нещасливі, купуйте квитки на остані гроші в Барселону або в Амстердам і не бійтеся, бо будуть іще. Нічого не бійтеся, бо жити лишилося дуже мало, усього декілька десяток п'янок на Новий Рік. Ну реально? Що тут чекати? Хлоп-хлоп і всьо, добрий вечір старість.

Будьте щасливими самі собі і не бійтеся, ну нічого ж не бійтеся, бо ще у світі не було так, аби було ніяк.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram