MENU

День в оливковому гаю: як у Хорватії виготовляють оливкову олію

1825 0

Коли я отримав запрошення приїхати на резиденцію для письменників "Kuća za pisce" в місті Пазині, що розташований на півострові Істрії в Хорватії, я міг обрати будь-який місяць року. Зазвичай усі вибирають літні місяці, щоб мати можливість побільше часу провести на морі, але я для себе обрав жовтень. Бо Істрія – це найпівнічніший регіон Середземномор’я, де ростуть оливкові гаї. А отже ще з античних часів існує традиція виготовлення оливкової олії. Це була моя мрія – самому збирати урожай оливок, щоб потім самотужки відтискати з них свіжу оливкову олію (extra virgin). Ішлося, ясна річ, не так про олію, як про можливість долучитися до середземноморської культури, отримати новий досвід, на якусь мить відчути себе древнім греком, який наливає пахучу оливу в розмальовану амфору.

І от о шостій ранку, ще затемна, я сідаю в авто і їду в містечку Воднян, де розташована родинна фірма Chiavalon Organic Extra Virgin Olive Oil – виробник найкращої хорватської оливкової олії, що в топ-25 найякісніших у світі. Мене зустрічає власник фірми – Теді Кіавалон, і ми одразу ж вирушаємо в оливковий гай. Тут починають збирати оливки ще на початку жовтня, бо о цій порі вони ще свіжі й багаті на природні антиоксиданти. До праці нас стає дванадцятеро – переважно старші сезонні робітники з околиць Водняна. До речі, в Хорватії теж дуже сутужно з робочою силою – після вступу до ЄС на заробітки закордон виїхали дуже багато людей.

Читайте також: Жупан на чолі, шкірка куниці в гаманці й інші цікавинки про хорватів

Зате після вступу в Євросоюз хорвати отримали можливість діставати дотації з європейських фондів. Це видно на прикладі фермерського господарства Теді: він має кілька тракторів, вантажівок і спеціального обладнання, які купив завдяки допомозі з ЄС. Наприклад, спочатку до оливкового дерева під’їжджає трактор, що бере стебло в лещата й трясе його, завдяки цьому опадає десь 30% оливок. Пізніше підходимо ми і спеціальними вібрувальними граблями, що підключені до іншого трактора, збиваємо ще 60% плодів. Решту – 10% – зчісуємо з гілок дерев’яними щітками. Оливки падають на розстелену сітку, схожу на дрібну риболовецьку сіть. Пізніше ця сітка згортається, а інший трактор засмоктує з неї оливки, продуває їх від сміття й листя, після чого вони потрапляють у контейнер. За п'ять годин роботи ми зібрали 800 кг оливок, із них може вийти приблизно 80 літрів чистої олії. За 12-годинний робочий день робітник отримує приблизно 30 євро плюс гарячий обід.

Зібрані оливки веземо в цех на переробку. Спеціальна машина чистить їх від бруду та листя, інша – ретельно обмиває плоди, після чого вони потрапляють у млинок. Змелюється ціла оливка разом із кісточкою – адже в насінині дуже багато поживних речовин. Згодом спеціальний прес вичавлює кашу, а подвійна центрифуга відділяє її від олії, що тоненькою цівкою тече в бочку. Ця олія пахне оливковим гаєм і осіннім ранком. Вона темно-зелена й густа. Її проціджують через природні фільтри – й нарешті отримують готову для продажу оливкову олію.

Читайте також: Людина з Харкова ремствує: як утовкмачити темному совкові, нащо нам європейські цінності й НАТО

Жодного хіміката чи термальної обробки – все суто механічно й натурально! На фермі Теді Кіавалона навіть не використовуються пестициди чи хімічні добрива, адже йдеться про виготовлення продукції, що маркується як органічна. Зрештою, і ціна в неї відповідна – за півлітрову пляшку такої олії доведеться викласти 20 євро. Але її корисні властивості, смак і запах не можна порівняти з тією рідиною, яку ми під виглядом extra virgin olive oil купуємо в супермаркетах.

Екологічно чиста оливкова олія холодного віджиму стає візитівкою Істрії. Значно пришвидшили цей процес підтримка держави та Євросоюзу – ще двадцять років тому майже ніхто не відтискав оливкову олію на продаж, а тепер це вигідний бізнес, тож щороку збільшується площа нових оливкових гаїв. Є навіть туристи, які спеціально приїжджають на Істру для дегустації олії та трюфелів, які збирають у тутешніх лісах.

Робочий день добігає кінця, олія в бочках поїхала на фасування в пляшки, робітники розходяться, щоб завтра вдосвіта знову прийти в оливковий гай. Як і дві тисячі років тому, коли олива з Істрії потрапляла до столу римських імператорів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Андрій ЛЮБКА


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  

Новости