ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

Звучить, може і банально, але щоби отримати реальне бачення України треба нею їздити ("кататись"). Дивитись, спілкуватися із різними людьми, слухати їх.

Ми – країна здоровезна, складена різними землями. Щоправда, всіх їх об'єднує одна важлива риса – впертість. Від Чопа до Конотопа, від Константинівки до Луцька, це відчувається всюди. Ми вижили, і не вперше, і це наше. Зіграла, до речі, свою роль і бюджетна реформа самоврядування. Грошей у громад тепер багато – їх рішення. Це вдало(ся).

Читайте також: Від томосу – до визволення Донбасу і Криму

Кататись треба, щоби розуміти, чим насправді живуть люди. Підтримувати наших (це важливо, Майдан!). Жодна хвилина цього – не дарма. Ніхто не має відчувати себе покинутим. Увесь цей біль і ці всі ідеї (а якась і вистрілить) – все слід бачити, знати. Відчувати пульс країни повз наших "г"-каналів. Поступово спрямляємо це все.

Навіть немає чому тут дивуватися – так, більшість з нас була "хом'ячками" у 2000-х, а потім отримала гранатами по голові від тих, хто вирішив, що вони володіють нашою країною. Нашими безкінечними ланами, нашими зеленими долинами, нашими багатими узбережжями, нашими військовими підприємствами, нашими газетами, нашими університетами?! Ну то ми цього не дозволили.

Четвертий рік ми самі намагаємося всім тим керувати – так, складно! Ну, нічо... Їхав учора Хмельниччиною – місцями як Угорщина. Львівщина – місцями – як Польща. Київщина – окрема розмова, її поглинає мегаполіс, і не найгірший, слід сказати. Тут ще таке: всі маленькі кроки Її – любити Україну, розумієте. Це не означає ховати г-но. Це означає інше: долею, історією і нашими власними звитягами нам "дісталася" одна з найкращих земель на планеті, в принципі. Ми навколо того об'єдналися, щоби, попри все, дозволити їй отримати всі найкращі можливі шанси. І захистити – будь-як,будь-чим – всі ці росточки.

Читайте також: Невідома Україна: фото наймальовничіших куточків

Ми впораємося! Ми вже занедбали, мабуть, інші перспективи у своєму житті в "глобальності" – oh well. Добувши перемог, ми тепер знаємо – навіщо.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram