Лунає фінальна пісня кінострічки – «Воля» гурту БЕZ ОБМЕЖЕНЬ. Глядачі нікуди не вибігають, не поспішають, затамували подих, щоб у поспіху не розгубити вражень, щоб якнайдовше їх зберегти і запам’ятати. Витираю сльози, щоб не пропустити прізвища у титрах, хочеться їх всі прочитати, хоча б подумки подякувати всім за такий емоційний і правдоподібний до болю фільм...

На інформацію про кінострічку «Позивний «Бандерас» натрапила у стрічці новин Фейсбуку, де було сказано, що на кіно люди не йдуть, бо про нього не знають (і це правда; з певних причин промоція кінострічки була невдалою – перший тиждень прокату пройшов фактично не поміченим, глядачі активізувались на другий тиждень, здебільшого дізнавшись про фільм із соцмереж), і кінотеатри ставлять покази у незручний час. Я одразу ж почала пошук – серед львівських кінотеатрів «Позивний «Бандерас» можна встигнути подивитись лише у Кінопалаці, у маленькому залі на 30 місць…

Читайте також: Маленькі люди на війні. Плюси та мінуси військового детектива «Позивний Бандерас»

Під час фільму не було чути шелесту фантиків чи хрумкання попкорну. Тут не було тих, хто потрапив на фільм випадково – це були люди середнього і старшого віку. Занурившись у фільм, я лише раз відволіклась і побачила, що моя мама теж плаче. Можливо, комусь вдалося дивитись цей фільм як блокбастер, як витвір кіноіндустрії, відокремлено від нинішніх подій на сході країни, мені – не вдалось. Бо на екрані все було щиро: наші українські захисники гинуть, захищаючи нас і нашу землю, це відбувається просто зараз. Я бачила не акторів, а реальних захисників. До слова, «Позивний «Бандерас» – це художній (український військовий детективний) фільм, але здається документальним. В його основу лягли бойові щоденники нацгвардійця Сергія Башкова з позивним «Індіанець» та розповіді воїнів АТО. Сценарій за свідченнями бійців написали Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов, які також створили й однойменну книгу.

Режисером фільму є Заза Буадзе, який відомий нам за фільмом «Червоний» (2017). Головного героя стрічки – капітана розвідки Антона Саєнка із позивним «Бандерас» – зіграв Олег Шульга, який також мав одну з важливих ролей у «Червоному». Саме він став справжнім українським «міцним горішком» – сильним, мужнім, зібраним, без пафосних промов, із проникливим поглядом. Хтось скаже, що мало емоцій, що неправдоподібно, коли герой нейтралізує власноруч десяток ворогів, ніби Джеймс Бонд. А я саме так і уявляю наших військових, вони саме такі – сильні та непереможні.

Події кінострічки розгортаються восени 2014 року навколо села Веселе на Донеччині. Група розвідників на чолі з «Бандерасом» має три дні на те, щоб знайти серед своїх вовка в овечій шкурі – російського підривника Ходока та запобігти диверсії, що має на меті скомпрометувати українську армію під час перемир’я за Мінськими домовленостями.

Читайте також: Фільм «Позивний Бандерас»: нарешті з'явився «український герой»

Сам «Бандерас» – родом з цього села, але залишив свій дім 20 років тому. Тут живе його перше кохання, і друг, який воює на боці сепаратистів, і всі односельчани, які дивляться зомбоящик, симпатизують «руському міру», а українських військових (і його, в тому числі) вважають «карателями» і «фашистами». Дуже важливим є акцент фільму на тому, що люди із окупованих територій – це теж українці, яким роками промивали мізки, і з ними треба вести діалог, вони помилились, але треба дати їм шанс.

Ще одна лінія – любовна, дещо не розкрита. Волонтерка Женя (у виконанні Юлії Чепурко) – ще донедавна російськомовна, тепер же розмовляє українською, патріотка, вміє тримати зброю в руках і має навички надання першої медичної допомоги. У фільмі бракує розкриття цих змін у світогляді Жені, а також деталізації деяких подій 20-річної давнини у житті Бандераса. Сценаристи розповіли, що в книзі ці теми розкриті.

Окремо треба відзначити видовищність кінострічки. Прекрасна операторська робота Олександра Земляного і музичний супровід від італійця Франко Еко, який підсилював тривожні моменти. Батальні сцени на рівні крутих голівудських екшнів. Реалістичні спецефекти і постановки бойових сцен, масштабні вибухи, справжня військова техніка, яку надало МінОборони.

Фільм вийшов справжнім. У зйомках брали участь реальні воїни АТО, і глядачам важко відрізнити, хто у кадрі – актори, а хто – воїни ЗСУ. Крім того, актори пройшли військовий вишкіл напередодні зйомок, військові консультували і скеровували зйомки так, щоб не було фальші. І її не було – глядачі повірили.

«Позивний «Бандерас» частково був профінансований з держбюджету, і я переконана, що фільм вартий кожної витраченої на нього гривні. Нам потрібні такі якісні правдиві українські фільми про війну на сході країни, і ми хочемо бачити в них своїх героїв, свою сильну армію, яка може нас захистити.

Ми довго мовчали у цій інформаційній війні. Нам потрібна достойна відповідь: «Позивний «Бандерас» – одна з них. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram