Сьогодні хочу поговорити на таку тему, як локальність літературних подій. Маю з цього приводу таку думку: наше покоління авторів, звісно, у чомусь щасливіше за попередні, адже сьогодні, навіть не маючи виданої книжки, можна стати популярним у соцмережах, які є своєрідним майданчиком для репрезентації творчості.

Сучасному авторові не треба йти до спілки письменників, щоби хтось із авторитетів сказав своє ствердне "так" або "ні" – літпроцес неабияк демократизувався й став відкритішим. Мало того, абсолютно ліквідувалася проблема з можливістю виступів: хочеш фестиваль – на тобі фестиваль, хочеш літвечір – на тобі літвечір, хочеш батл – тримай батл, ніхто не запрошує – нічого страшного, забацаю подію сам, виступлю й запрошу всіх своїх френдів, яких теж ніхто не запрошує. Але є важливіша штука – це масштаб цих подій.

Читайте також: Письменник: Неможливо написати такий роман, який би із однаковим інтересом читали у Харкові та Львові

Дуже часто бачу, як графомани організовують якісь читання з постійно однаковим складом учасників. Якщо виступає автор ен1, то неодмінно має виступити й автор ен2, якщо виступає автор ікс, то 99% ви побачите в переліку учасників його дружину/друга/колегу по пляшці тощо.

Серед глядачів на таких подіях – лише друзі й друзі друзів, у сумі їх – не більше 15-20. У контексті розвитку літпроцесу такі події не мають жодної ваги.

Є ще гірше – люди збираються побухати, прикриваючись літературою. Головний посил таких зустрічей – напитися й потусити. Ніхто не був би проти, бо це нормальне людське бажання, але для чого прив'язувати до цього літературу?

Коли хтось на квартирнику читає вірш, а на балконі хтось, покурюючи, голосно сміється, а ще двоє паралельно виголошують тост і чаркуються – хіба це не абсурд? Пийте, куріть, тусіть, але не робіть літературу приводом до цього.

Забув сказати про ще один формат, який мені видається взагалі незрозумілим. Пише організатор у фб: хто хоче виступити в п'ятницю? Це як? Тобто будь-хто охочий може прийти й почитати? А як же критерій відбору? Якщо з переліку учасників я хочу послухати одного нормального, то чому я маю слухати ще 10 графоманів?

Читайте також: "Він був винятково шляхетною і чистою людиною". Спогади про поета Ігоря Римарука

Я переконаний: оця овер-альтернативність, коли в один час паралельно відбуваються 5-7 подій, дещо девальвувала значення літератури в цілому.

От уявіть: у дитинстві для вас було за радість раз на тиждень отримати омріяний снікерс, а сьогодні ви можете собі купити 25 упаковок. І який снікерс вам видається ціннішим?

Локальщина і ще раз локальщина. Тисячі подій сьогодні не творять літпроцесу, а нерідко тільки знецінюють його. Я вже мовчу про легковажність авторів у ставленні до літератури. Такого надміру графоманії, як сьогодні, наш літпроцес, мабуть, не бачив ніколи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram