Яка література саме зараз потрібна світовому та українському суспільству? Чи є нині безпрограшні теми, які обов’язково приведуть автора на письменницький Олімп? Успішний письменник інтуїтивно відчуває свого читача чи цього можна навчитись? 

На цю низку питань для UAINFO влучно та лаконічно відповідає український письменник Степан Процюк.

Він впевнений, що більшість людей (не лише в Україні) взагалі не читає ніяких книг, крім написів на банкнотах і реклами.

"Ніхто не знає достеменно, яка література є найбільш потрібною суспільству. У мене словозлука "світове суспільство" викликає застереження, бо все ж таки світ складається із різних етносів, які додають своїх барв і своїх ментальних тягарів до цієї, так би мовити, гігантської веселки світу", – відповів Степан Процюк.

Читайте також: На жаль, більшість людей імітує дружбу та любов – письменник

Письменник переконаний, що неможливо написати такий харизматичний роман, який би читало принаймні 1/3 населення земної кулі.

"Українському письменнику неможливо написати такий роман, який би із однаковим інтересом читали у Харкові та Львові, під небом українського мегаполісу та сільськими зорями. Дуже неподібні по-своєму люди", – сказав він.

Степан Процюк відзначив, що у зв’язку із Інтернет-революцією художня література стала занадто маргінальною, щоб романи того чи іншого письменника читали мільйони, щоб зустрічі із ним проходили при заповнених стадіонах.

"Попри це все, українська література живе очікуванням Великого Роману. Ніхто не знає, чи він пишеться, чи вже написаний, чи лише народився його майбутній автор", – сказав письменник. 

Читайте також: "Він був винятково шляхетною і чистою людиною". Спогади про поета Ігоря Римарука

За його словами, письменницький Олімп – це успіх, але, з іншого боку, марнота, бо людські олімпи є дуже крихкими.

 "Філософ Сенека мав рацію, коли сказав: "Бійся подобатися натовпові". З одного боку, письменник повинен відчувати свого читача. З іншого боку, часто найліпшими виходили твори спонтанні, написані на осяянні, спалаху, як-от Ремарка "На західному фронті без перемін" чи Лесі Українки "Лісова пісня". Якби Леся думала про читача, не було би її потужних п'єс. Тут, як і всюди, важливий золотий перетин, золота середина, така собі міра мір. Цей золотий перетин, ця якість найвищої проби уже витає над українськими небесами. Принаймні, я вірю у це", – розповів письменник. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram