Нині такі часи, що можна собі дозволити поставити під сумнів навіть слова лікаря. Навіть того, якому платиш грубі гроші за саму лише консультацію. Виходиш із кабінету, кажеш: "Ok, Google, препарат такий-то, інструкція", й уже після рядка "комплексний гомеопатичний" розумієш, що попрощалися ви сьогодні назавжди, пише для "Тижня" Ганна Чабарай

З одного боку, сама винна, варто було з порога запитати, що лікар думає про такі поняття, як доказова медицина й доведена ефективність. А з другого – чорт забирай, не маю ж я пояснювати професіоналові, що людину неможливо вилікувати розбавленим у мільйон разів відваром із павучих лапок.

Плакати? Сміятися? Можна, звісно, запитати хоч у найкомпетентнішої людини в системі охорони здоров’я, де знайти нормального лікаря. І почути відповідь: ніде, їх 3%. Саме стільки інтернів торік склали пілотний міжнародний тест із основ медицини IFOM. Можна трохи скинути з огляду на незвичний для українських студентів формат абощо, але це все одно критично мало. Тепер IFOM стає обов’язковим для всіх. І ті, хто його не складе, вилітають із вишів. Можна уявити, як виключення контрактників ударить по бюджетах університетів. Тому фінанси – чудова мотивація якісно готувати своїх студентів до іспитів.

Читайте також: "Особливий шлях" проти доказової медицини: хто кого?

Але нещодавно трапився кумедний випадок, який хоч і не дотягує до рівня "опір системи", та демонструє все ще живу тенденцію: "готові зробити що завгодно, аби нічого не робити". Група студентів Тернопільського державного медичного університету зняла відео, у якому виступає проти IFOM. Їхні аргументи: наша програма не відповідає міжнародній, як і наші методи лікування, нам нав’язують чужі погляди, у той час як український народ бореться за своє майбутнє. Ну привіт, альтернативна анатоміє! Люди чудові тим, що однакові на всіх континентах. І хворіють однаково. Тому якщо у двох, трьох чи десятьох розвинених країнах придумали, як вилікувати ту чи іншу хворобу, то Україні можна лише перейняти їхній досвід і не проводити багаторічних досліджень, які – увага, спойлер! – покажуть однаковий результат. Те саме стосується навчальних програм для лікарів.

Якщо ти студент-медик і читаєш це, будь ласка, полюби IFOM. Я хочу, щоб ти лікував мене доказовими методами, а не уринотерапією і витяжкою зі сліз кажана. Готова заплатити. Хочеться сподіватися, що ідея (чи розпорядження) для того відео надійшла згори, а не виникла в головах чудових, справді чудових міленіалів, які є головним рушієм змін у нашій країні.

Вилікувати лікаря від побутового мракобісся – півбіди. Набагато масштабніше завдання – відучити від нього пацієнта. Так, вакцини працюють, ні, грип не атакує із прочиненого вікна в маршрутці, усі таблетки, які обіцяють "вилікувати застуду", не лікують її, а щонайбільше полегшують симптоми. Як показало дослідження USAID "(Без)коштовна медицина", майже 69% хворих в Україні займається самолікуванням. За даними Міністерства охорони здоров’я, понад 50% спожитих ліків не має доведеної ефективності, а з десяти найпопулярніших препаратів у 2017 році лікарськими засобами були тільки три. У МОЗ переконані, що це наслідок реклами ліків на телебаченні, тому підготували законопроект, який урегулює цю сферу. Принаймні в рекламі заборонять використовувати недостовірну інформацію про ефективність препарату. Можливо, десь в утопічному паралельному світі на рекламі фуфломіцинів справді пишуть "не має доведеної ефективності".

Читайте також: Моторошна історія анатомії: вбивства в ім'я науки та дзвінкої монети

МОЗ може вплинути на ліки, лікарів, рекламу. Але не на пацієнтів (крім тієї маленької частки, яка читає сторінку Уляни Супрун у Facebook). Найнебезпечніша публіка – та, яка щось десь чула, але до кінця не розібралася. Так народжуються міфи про змову фармацевтів, які заробляють на вакцинації, хоча вакцини для України закуповує ЮНІСЕФ коштом державного бюджету, й імунізація від десяти основних інфекційних хвороб безплатна для дорослих і дітей.

Звідти й хибне переконання, що вакцинація – це вибір. Ні, не вибір. Мати, яка відмовляється щеплювати дитя й купує фейкові довідки для дитсадка, по-перше, наражає цю людину на смертельні небезпеки в майбутньому, по-друге, створює загрозу для колективного імунітету. Вакцинація – це не про права людини, а про національну безпеку. Навіть у передовій Європі спалахнула епідемія кору після зростання антивакцинних настроїв, напевно, не в останню чергу спровокованих російськими ботами в соцмережах. В Україні ж вистачає і внутрішніх інформаційних ресурсів, які впевнено запускають новини "дівчинка померла після вакцинації". Хоч "після" не означає "внаслідок", хоч через тиждень з’являться результати розслідування, які засвідчать відсутність зв’язку, хоч ці ресурси й напишуть спростування, вже буде пізно. Спростування читають лише ті, хто хоче його прочитати, а в колективній свідомості точно відкладеться чергова асоціація "вакцина – смерть". Здавалося б, не хочете робити щеплення – помирайте на здоров’я від правця й туберкульозу. Але в громаді завжди є люди, яким протипоказано вакцинуватися за станом здоров’я. Їхня безпека в руках захищеного від вірусів оточення.

Сумно, коли до дискусій щодо "з вакцинами не все так однозначно" долучаються лікарі. І не в ролі світил науки, а як ретранслятори фейків, вичитаних учора в цих ваших інтернетах. Де брати достовірну інформацію простим смертним? В інтернетах же. З’являється дедалі більше блогів, каналів, які популярно і весело подають складну інформацію, руйнують міфи, зокрема й медичні: MED Goblin, "Цікава наука", "Клятий раціоналіст" тощо. Здатність відрізнити достовірне джерело медичної інформації від порталу в конспірологічне пекло – наш шанс на виживання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram