Веселого окрасу у невеселий час набувають президентські перегони. Тонує хазяїн Банкової – чорним гумором. Вже сам його намір повторно балотуватись – непроглядна чорнуха, як вирок всім нам на п’ять років.

Статки можновладців і корупція – сягають неба, остатки населення – прірви. Воно б годилося світ за очі від ганьби сховатися, та хіба ж воно згодиться?

Ще й жартує: іноземні запозичення – зло. Так ми піднімемо вам ціну на газ, щоб нам дали чергове іноземне запозичення!

Ціну підвищують не щоб борги віддати, а щоб нові зробити! Все в одному: собі хапнути газові мільярди та мільярдні кредити (транш МВФ – це й зелене світло іншим позичкодавцям), а населенню тест на ідіотизм: новітні борги пакують в обгортки десятирічної давнини – чи схаває електорат?

Крива історія від кульгавої качки

Історію свого правління гарант оминає, одноманітна: крадіж, обкрадання, розкрадання. Свого попередника, Януковича, ледь торкає: адже той не балотується. Втім, на попередника валити годиться рік, ну два, а за чотири з половиню Порошенко вже сам собі попередник, в. о. Януковича.

Виконує обов’язки справно, і головного суб’єкта для атаки (Ю. Тимошенко) і головні об’єкти для атаки запозичив. У Януковича/Кірєєва — газові угоди, у Януковича/Азарова — іноземні запозичення. Поцупив навіть ідею "передсмертних кредитів": пригадаємо $ 3 млрд., взяті Януковичем у росіян 20 грудня 2013-го! Й інформпростір викривив так, ніби вибори у 2009-му, а не 2019-му. Чисто Янукович-2.

Читайте також: Вибори президента України: чи є альтернатива?

Що слухачі, глядачі, читачі зомбуються – не новина, новинка – накинути суспільству самозомбування. Порохи і їхні боти, навмисно вкидають "газову", "боргову", іншу маячню, щоб втягнути нас у штучну полеміку: кому ж не закортить довести, що двічі два не вазелін?

Тож і штатний інфопростір, й Інтернет-самодіяльність такі, ніби нація готує колективну дисертацію з економічної історії. Політтехнологи з Банкової регочуть: перевели годинник на десять років зворотно.

Омину капкан й не стану занурюватись, в контексті виборів-2019, у псевдо економічну історію. Тим більше, що пані Юлія розмаже боргових наклепників так само, як на цьогорічному форумі "Ялтинська європейська стратегія" розмазала їх по газу і раші.

З чорним гумором від Банкової здавалося б коміки відпочивають, але ж ні. На противагу чорному гумору, грядуть розваги натуральні.

На арену викликаються

Дискримінація за професією – облуда. Артисти і актори в політиці – нормально. Народними депутами України були чи є: О. Білозір, С. Вакарчук, Д. Гнатюк, В. Заклунна, Злата Огневич, Руслана. Як кого випустив, пробачте.

С. Вакарчук, В. Зеленський люди суспільно активні, та чи з того щабля вони розпочинають (хоч С. Вакарчук вже подепутатив на списком НУНСу, як політик він, власне, дебютант)? Не те щоб наречені погані, просто ще не їх весілля. Віком не вийшли, не біологічним (Вакарчуку – 43 роки, Зеленському – 40), а політичним.

Пригадаймо, хто посідав перші два місця на президентських виборах: В. Кравчук, В. Чорновіл, Л. Кучма, П. Симоненко, В. Ющенко, В. Янукович, Ю. Тимошенко, П. Порошенко. Спогляньмо їхню кредитну історію на тоді: спікер, президент, прем’єр, лідер національної опозиції.

Консерватизм – наша здорова національна риса. Більшість народів пройшло і щезло, розчинилось в історії, а консервативні українці живуть тисячоліття, попри століття бездержавності. І вектор державності, попри все, спрямований угору.

Погудка, ніби всі колишні однакові – облуда. Колишній радянський політв’язень, борець за незалежність В. Чорновіл – одне, а колишні комуністи-цекісти Л. Кравчук, Л. Кучма – інше. Одна справа кримінальник, компартійний функціонер і запроданець Янукович, інша – борці з його режимом. Одна справа політв’язень Януковича, інша – його міністр.

З цих, та інших обставин, не думав, що Вакарчук із Зеленським балотуватимуться: шансів жодних, а пролетіти – гордість не дозволить. Однак, продюсери-провайдери В. Пінчук з І. Коломийським, схоже, визначились інакше.

Виділяю цих кандидатів з інших технічних лише тому,  що на противагу чорному пороховому гумору, вони можуть влити веселий струмінь: не наїмось, хоч посміємось.

Читайте також: Виборчі перспективи крізь бійниці Банкової

Втім, старт кампанії С. Вакарчука сіє сумнів: замість шоу – скандал. 24 жовтня у Facebook пан Святослав повідомив, нібито йому відмовили у зустрічі 29 жовтня в Харківському Національному юридичному університеті з представниками юридичної спільноти, на тему верховенства права та судової реформи.

Втім, відмовили не "нібито", а справді, це збитки "нібито": навряд чи його юридичні тези отримали б такий потужний розголос і резонанс, як заборона. Заборонили чи "заборонили", а кращої послуги зробити не могли: політтехнологам-пінчукістам – вітання.

За ареною ховаються

Трагіфарсом є і свистопляска довкола каналів "112 Україна" та "NEWSONE". Про мотиви люди сперечаються: заборона російської телеагентури / утиск свободи слова / зачистка інформпростору.

Це – версії, а факти? Безрезультатний мега-скандал: петиції, парламент, РНБО, президент, вихлюп у Європу. Фактично – реклама, як і  Вакарчукова заборона.

А в контексті виборів? Політична реклама опальних каналів, а відтак – асоційованих із ними, лояльних до РФ кандидатів. Бо єдиний кандидат, у якого гарант здатен виграти другий тур (а не намалювати виграш) – проросійський. Його і толерує, подібно як Кучма у 1999-му толерував П. Симоненка.

І відтінок чорного гумору: рашівському блюду – приправа з націонал-радикалізму.

Під ареною тусуються

Усі інші кандидати – суто технічні. І в мирний час таких не похвалити, у воєнний – тим паче. Та серед них шановні, і суб’єктивно порядні, люди. Оскільки хорошого про них, у такій іпостасі,  не сказати, а іншого – не хочеться, то вчиню, як і переважна більшість виборців, – промовчу.

Хоч і пошкодую, що у жорсткому протистоянні: корумпованої влади і адмінресурсу під псевдо "Порошенко" з лідером народної опозиції – Ю. Тимошенко, вони обрали стезю противсіхів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO