Згідно із заявою голови інформаційного управління УПЦ КП архієпископа Євстратія (Зорі), попри всі зусилля Кремля та наявні розбіжності між Патріархом Філаретом і предстоятелем УАПЦ митрополитом Макарієм, Об'єднавчий собор має відбутися до кінця року. На цьому соборі й буде створено єдина помісна українська церква, якій Константинополь дасть томос про автокефалію.

Нещодавно Вселенський патріарх Варфоломій заявив, що "прекрасно знає про добре оплачувані статті" і про "чорну пропаганду" з боку Росії. Потуги Кремля втримати Українську Церкву та залишити за собою почесний статус "захисника православ’я" стають все більш надривними та схожими на скрики й стогони Марії Шарапової на корті. Проте гучними загрозами, безпідставними звинуваченнями церковників і джинсою ці зусилля не обмежуються. У хід йдуть і дипломатичні, і фінансові інструменти, зокрема щедрі пропозиції політикам і ієрархам, з якими гастролюють по помісних церквах Новинський, Якунін та інші російські олігархи.

Відповідно, щоб довершити створення незалежної Української Церкви, від нас знадобляться чималі матеріальні жертви. Так, можливо, Україна вже передала Фанару 25 млн доларів, щоб виправити ситуацію з Грецькою американською архієпископією Вселенського Патріархату, яка у 2017 році опинилась на межі банкрутства. Але ця фінансова допомога не була марною: вона помогла Патріархові Варфоломію діяти більш рішуче та впевнено на Україні.

Крім того, призначеним у вересні екзархам Константинополя потрібний храм для богослужінь, приміщення для проживання й адміністративної роботи, а також постійний дохід. Зрозуміло, все повинно бути на рівні, гідному їх сану і статусу Вселенського Патріархату. Передача Андріївської церкви - справа вже вирішена. Також, з чуток, в Києві екзархам буде відданий історичний храм Спасу на Берестові, що примикає до Лаври, і комплекс будівель в центрі міста для житла і роботи.

Однак, зовсім не все вирішується за допомогою грошей. Щоб захистити національні інтереси України в церковній сфері, Петру Порошенку потрібно мати більшу рішучість у праці з ієрархами. Як нашими, в першу чергу митрополитом Макарієм, який ось-ось піде навспак через особисті амбіції, так і з константинопольськими.

Голова УАПЦ митрополит Київський і всієї України Макарій не хоче відкритого обговорення об'єднавчих документів на майбутньому Соборі, вважаючи потрібним вийти на нього вже з узгодженими позиціями. Він скаржиться, що Патріарх Філарет бачить об'єднання тільки на основі статуту УПЦ КП, зі статусом Патріархату, хоч і "для внутрішнього користування". За наявною інформацією, Фанар не забув, як демарш Макарія зірвав об'єднання двох церков у 2015 році. Зараз Патріарх Варфоломій вимагає від Банкової виключити обох лідерів з числа кандидатів на пост голови Єдиної Української Православної Церкви.

Якщо на чолі нової структури встане приїжджий грецький екзарх, як це пропонує митрополит Макарій, це відкине Українську Церкву в розвитку на 1000 років назад, в епоху удільних князів і міжусобиць, коли греки сторіччями сиділи на Київської митрополії. Навіть якщо цей екзарх буде українського походження, наприклад, єпископ Даниїл (Зелінський). 

Єпископи УПЦ КП пам'ятають, як єпископ Данило давив її приходи в Америці. Не факт, що він отримає достатню підтримку на Соборі. Більшість патріотично налагоджених ієрархів найімовірніше його забалотують. Тобто наша Церква так і не стане єдиною.

Але навіть якщо екзарх отримає достатню кількість голосів, чи стане людина, яка отримала свій сан на чужині та все своє єпископське життя була повністю залежною від Константинополя, домагатися Томосу й захищати незалежність Української Церкви після його отримання. 

Хіба за грецьку митрополію ми стояли на Майдані? Чи про це молилися в день Хрещення Русі-України та 14 жовтня на Софійській площі? Влада й український народ готові йти на жертви заради духовної свободи та незалежності. Питання в тому, що ми отримаємо натомість.

Новій, потужній Україні потрібний свій сильний духовний і національний лідер, а не прийшлі "орендарі". І зараз немає часу дріб'язково зводити рахунки один з одним! Якщо не всі ієрархи УАПЦ змогли це усвідомити, державна влада має відкрити їм очі.

Очевидно, що Патріарх Філарет – єдиний, хто має достатньо авторитету та досвіду, щоб довести справу до кінця, забезпечити наші національні інтереси в релігійній сфері.

Днями Петро Порошенко летить до Стамбула на перемовини щодо кандидатів на посаду голові Української Православної Церкви. Чи відстоїть він ієрарха, який так багато зробив для неї за останні 25 років, – по суті, розвинув її з нуля до потужної структури, що опікає українців по всьому світу? Чи проявить Президент Порошенко належну принциповість? Чи дійсно його мета – захистити національні інтереси, або тільки попіаритися на них перед президентськими виборами? Відповідь на ці питання ми побачимо вже найближчим часом.

Будь-які сумніви щодо кандидатури Предстоятеля, зволікання з Об'єднавчим Собором можуть привести до затягування і поглиблення конфлікту між УАПЦ і УПЦ КП – і у результаті до зриву об'єднання та втраті для України унікальної історичної можливості. А без цього ми не отримаємо автокефалію, і все залишиться як раніше.

Ось чому Патріарх Філарет наполягає на статусі Патріархату. Це єдине, чого гідна Православна Церква України, що дасть їй силі відстояти країну від агресора та забезпечити їй духовний розквіт. Іншого українські патріоти просто не приймуть. Зараз або ніколи!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram