MENU

Ахіллів біг, або Український рай для відлюдників. ФОТО

5199 1

Є таке місце на мапі України, майже незаймане: де білий пісок цілується з лазуровими хвилями; де повітря напоєне шумом вітру й шурхотом рудих трав; де сонце сходить із-за морського обрію та пірнає ввечері у морські глибини; де око починає розрізняти тисячу відтінків синього;  де цінується кожна краплина прісної води.

Давні греки влаштовували тут спортивні змагання, козацькі "чайки" приставали сюди для перепочинку в морських походах на Царгород і назад, османські та російські імперські ескадри билися за цей форпост, панцирник "Потьомкін" вперше підняв біля цього місця прапор повстання, радянські військові тренували тут бойових дельфінів, і сьогодні тут за сумісництвом полігон і заповідник, а також мекка для фотографів, авантюристів, йогів і відлюдників.

Читайте також: Буфорд: бесславный конец самого маленького города Америки. ФОТО

І назва цього місця – Тендра.

Омита чорноморськими хвилями

Тендрівська коса простягається на 65 км вздовж узбережжя Херсонської області (Голопристанський район) майже паралельно Кінбурнському півострову. З південного боку омивається Чорним морем, з північного – Тендрівською затокою. На заході переходить у півострів Білі Кучургани, на сході відділяється від суші протокою (біля села Залізний порт, Херсонська область).

Заповідний край

Більша частина Тендри входить до складу Чорноморського біосферного заповідника (найбільшого в Україні). Тут гніздяться або перепочивають під час перельоту багато видів птахів, більшість із яких занесені у Червону книгу України. Це королівство мартинів, лебедів, пеліканів, бакланів, крабів, рапанів, диких коней  і корів, медуз, морських скатів та інших риб, чорноморських дельфінів – афалін і "морських свиней".

Тендра постала з піску і мушель. За тисячі років тут подекуди утворився благенький шар ґрунту з убогою рослинністю, стійкою до солі й невблаганного сонця. Тим не менше, тридцять видів рослин Тендрівської коси занесені до Червоної книги України, а ще 16 – до Європейського Червоного списку, які знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, наприклад, ендеміки люцерна тендрівська і морська, перлівка золотолускова тощо.

З глибини віків

Вузька смуга піску посеред моря здавна притягувала людей, хоча брак прісної води робить острів майже непридатним для життя. Але для мореплавців усіх часів коса була жаданим місцем перепочинку, хоч і наражала судна на небезпеку сісти на мілину. За часів Київської Русі на водному шляху Київ-Константинополь Тендра слугувала місцем для маневрування суден, а козаки причалювали сюди на своїх легких "чайках" щоб перепочити перед наступним етапом походу або перечекати негоду.

Давньогрецькі поселенці, які колонізували Північне Причорномор'я у VIII-VI століттях до н. е., надавали Тендрі неабиякого мореплавного та культового значення. Гай Пліній Старший вважав Тендру півостровом і називав "Ахіллів біг". Згадки про Тендру можна знайти також у багатьох інших давніх істориків та авторів, зокрема у Геродота, Страбона, Еврипіда.

Давня легенда розповідає, що Тендрівська коса виникла, коли жриця давньогрецької богині Артеміди Іфігенія втікала від переслідувань героя Троянської війни Ахілла. Де її ноги торкалися поверхні моря, там утворювалася піщана смуга. Ахілл так і не наздогнав прекрасну втікачку, а коса здобула назву – Ахіллів біг. У  ІІ столітті до н. е. на честь давнього героя на Тендрі були засновані спортивні змагання з бігу, стрибків, боротьби, стрільби з лука, кінні перегони тощо. Зафіксований навіть рекорд лучника Анаксагора, який пустив стрілу на 540 метрів, а це на 100 метрів перевищує сучасні рекорди!

Легенда про славного героя так і пішла б у забуття, якби 1824 року не розкопали Ахіллесове святилище, засноване VІ-V століттях до н. е. Був знайдений справжній скарб – понад 800 грецьких, боспорських, фракійських і римських монет, антична кераміка, мармурові плити з надписами тощо.

А за кілька років, у 1827 року, поряд із цим місцем був споруджений один із найважливіших маяків Чорного моря – Тендрівський. До сьогодні маяк зберіг свій первинний вигляд, хіба що було замінене освітлювальне обладнання.

Аборигени

Маяк – єдине місце на острові, де є питна вода і де постійно живуть люди – маячник із дружиною і дітьми, і ще кілька співробітників. Також постійно патрулюють прикордонники, адже Тендрівська коса – стратегічний об'єкт. Мирна тиша іноді порушується вибухами військових вчень. На західному краю коси можна підірватися на міні, присипаній піском. Іржаві гільзи вперемішку з мушлями рапанів, "гребінців", "русалчиних нігтів", і подекуди скелети тварин і птахів навіюють якийсь потойбічно-філософський настрій.

Покинута метеорологічна станція, вгрузла в піски будівельна техніка біля маяка, табуни диких коней, багряні плями заростей солонцю, вічка солоних озерець серед шорсткої пожовклої трави, радіолокаційні вишки, що стирчать на пласкому тілі острова – така сувора краса Тендри. Плинність часу і вічність, війна і мир, боротьба цивілізації з силами природи – між цими полюсами її характер.

Тендрівські мустанги почуваються тут напрочуд вільно, їхні табуни мандрують вздовж коси в пошуках свіжої трави, часто можна побачити їх біля маяка на водопої. Існують різні версії їхньої появи на острові. Одна з них досить драматична: під час Другої світової війни було надано наказ по колгоспах винищувати коней, щоб вони не дісталися окупантам, але один голова колгоспу не зміг підняти руку на цих величних тварин і потайки переправив їх на косу. З часом коні розплодилися, здичавіли і зовсім не нагадують своїх свійських предків.

Також можна спостерігати чималі стада корів на вільному випасі, які, скоріш за все, належать нечисленним місцевим мешканцям.

Туристи є нечастими гостями на косі, адже дістатися сюди самотужки практично неможливо: група бажаючих має отримати дозвіл на приїзд і зафрахтувати катер туди й назад – від Очакова морем чотири-п'ять годин за хороших погодних умов, а під час шторму та в холодний період судноплавство взагалі неможливе на місцевих плавзасобах.

Іноді до коси наближаються яхти, але є небезпека сісти на мілину.

Читайте також: Рыбное место: как живут на крошечном острове Мигинго. ФОТО

Отакий він, острів Тендра або Ахіллів біг – безлюдний, відкритий усім вітрам, прихований від сторонніх очей, загадковий і важкодоступний. Одного разу, потрапивши сюди, стійко витримавши хитавицю на катері, хмари навіжених комарів, вітер, що здуває намет і сипле гострим піском в очі, шалену спеку, від якої нема де сховатися, спрагу  й відсутність будь-якого зв’язку з сушею, розумієш, що наступного року обов'язково повернешся сюди знову…

Фото: Юлія Крижевська

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Дар'я ГАРМИДЕР для Opinion


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини